Новоявлені
праворадикальні угруповання відкидали її принциповий лібералізм та толерантне ставлення до всіх політичних та світоглядних напрямків, дорікаючи їй за безпорадність
у трактуванні небезпек, зокрема більшовизму, які загрожують самому її існуванню.Особливо позначилися вони на країнах, переможених
у війні або розчарованих у наслідках перемоги, а також новопосталих державах.При цьому, саме у даних групах населення були найбільш поширені почуття
національної єдності,Фашистські ідеї приживалися у верствах, які під час війни та у повоєнний час
пережили найбільші матеріальні труднощі та втратили соціальну та політичну опору.Велику роль у занепаді лібералізму відіграла європейська аграрна криза, пов’я
зана насамперед з низькою окупністю сільськогосподарської продукції
Поряд з принципом “провідництва” фашистський рух створив форми і методи
залучення мас у систему. Це здійснювалося через організацію партії.Участь у війні залишила глибокий слід у свідомості колишніх вояків. Біль
шість з них була переконана, що їх ошукали. Повернувшись з фронту аби вияви
ти, що їхні робочі місця зайнято, інші випередили їх в професійній кар’єрі, Розчаровані в
сподіваннях, що їх воєнні заслуги буде належно поціновано, колишні вояки ставали однією з найдинамічніших суспільних сил
Фашистські партії творили панівний політичний апарат, який охоплював
всі структурні ланки держави, а часто намагався стояти над нею. Але спільною для всіх них рисою було забезпечення монополії однієї
партії. Власне, тут проявлялася подібність з системою влади в Радянському Союзі.Партія повинна була тримати маси в стані постійної готовності та збудження.
Для цього широко використовувалися пропагандистські засоби.
Фашистські партії проголошували себе соціал-революційними організаціями.
Вони декларували намір створення соціалізму без класової боротьби, при якому має бути досягнено співпраця класів, подолання конфліктів між ними у спільних
корпораціях.внутрішню класову боротьбу заступала
міжнаціональна боротьба.