Г. Соломатіна вказує, що намагаючись якось
покращити звуковимову й одночасно затримати
витік повітря через ніс, дитина підсилює напругу
м'язів язика, губ, крил носа, а нерідко й усього
обличчя, що створює враження крайньої
напруженості мовлення (на обличчі з'являються
гримаси). Як зовнішній вигляд дитини, так і наявні
в неї грубі порушення мовлення в більшості
випадків призводять до важкого переживання й
поступовій появі вторинних психічних
нашарувань.
Сором'язливість, замкнутість, у деяких з них з'являється
підвищена дратівливість
Швидко виснажуються і перенасичуються будь-яким
видом діяльності (тобто, швидко втомлюються)
Втома позначається на загальній поведінці дитини, на її
самопочутті. Це може виявлятися в посиленні головних
болів, розладі сну, млявості
Різні рухові порушення (рівноваги, координації рухів,
недиференційованість рухів пальців рук і артикуляційних
рухів)