Типологія політичних міжнародних систем (за М.Ніколсоном) – виходить з того, що міжнародна система в цілому належить до структурованих соціальних систем. Для неї властивий високий ступінь передбачуваності (така позиція суттєво відрізняється від точки зору представників синергетичного підходу, про яку йшлося вище), так як із її недавнього минулого та теперішнього станів можна зробити висновки про її становище в майбутньому. Водночас у певні моменти така система може набути найрізноманітніших напрямів руху внаслідок тих або інших порівняно незначних змін своїх початкових умов. Такі моменти або точки невизначеності (нестабільності) відносно нечисленні, що дозволяє говорити про достатню ступінь передбачуваності системи. Треба мати на увазі, що точки нестабільності є тими моментами, коли стає можливим втручання у функціонування системи, оскільки саме в ці моменти політична дія може реально змінити хід подій. Більше того, враховуючи, що після проходження точки нестабільності система знову стає передбачуваною, міжнародні актори отримують додаткову можливість у певних межах передбачати наслідки своїх дій. На основі такого підходу М. Ніколсон виділив п’ять типів міжнародних систем.
- Чистий ієрархічний тип – існує один-єдиний центр влади, з яким взаємодіють усі останні члени системи.
- Тип чистої взаємодії – кожний учасник взаємодіє з рештою на паритетних засадах: жоден з них не користується будь-яким пріоритетом.
- Проста реалістична система – два центральних учасники, якими є домінуючі держави, напряму взаємодіють між собою. При кожній з них існують держави-сателіти, які можуть контактувати один з одним лише через свою державу-патрона, оскільки не мають прямих зв’язків ні між собою, ні з іншим центральним учасником, ні з сателітами цього іншого центрального учасника.
- Змішана реалістична система – поєднує в собі домінування і взаємодію, коли є чотири і більше домінуючих учасників, кожен з яких має своїх caтeлiтів. Відносини між центральними учасниками і їх сателітами у цьому випадку співпадають із простою моделлю реалізму, однак відносини між самими головними учасниками є типом чистої взаємодії.
- Комплексна система – домінуючими учасниками є держави подібно до змішаної реалістичної системи, а другорядними – складові елементи держав (підприємства, організації, індивіди тощо). Згідно концепції реалізму, держави в панівними учасниками міжнародних відносин, здатними контролювати взаємодію між недержавними одиницями. Однак в умовах, коли уряди поступово втрачають здатність здійснювати посередництво у взаємодіях між своїми та чужими недержавними одиницями-учасниками, відбувається розширення і зміцнення зв’язків між такими внутрішньодержавними учасниками.