Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Психологічне професіознавство - Coggle Diagram
Психологічне професіознавство
Психологічне професіознавство
Психологічне професіознавство (психологія професій) –
напрямок психології праці, в якому розробляються
теоретико-методологічні підходи, принципи і технології,
методи вивчення конкретних професій та їх класифікації.
«праця» – суспільно необхідна діяльність людини, що вимагає зусиль в досягненні
певних цілей, результатів;
«завдання» – одиниця праці, яка передбачає виконання трудових дій;
«трудовий пост», «посада» в організації (трудових постів в організації стільки, скільки
в ній працює людей, посада може бути також вакантною);
Професіограма – це «описово-технологічна характеристика різних видів
професійної діяльності», зроблена за певною схемою і для вирішення
певних завдань.
Психограма – це виділення і опис якостей людини, необхідних для
успішного виконання конкретної трудової діяльності, які називаються
професійно важливими якостями – ПВЯ.
Системна професіограма – поєднання власне професіограми і
психограми (на основі описово-технологічних характеристик професії за
схемою виділяються професійно важливі якості для даної професії).
Комплексна професіограма (за К. К. Платоновим, Ю. В.
Котеловою) - враховує широке коло характеристик (соціальних,
технічних, економічних, медико-гігієнічних тощо), а також уточняє
предмет, цілі, спосіб, критерії оцінки результатів тощо.
Аналітична професіограма (за Е. М. Івановою) розкриває не
окремі характеристики компонентів професії, а узагальнені
нормативні показники професії і показники психологічної структури
професійної діяльності. При цьому спеціально аналізуються:
об'єктивні характеристики праці та психологічна характеристика
праці, що в підсумку дозволяє виділяти ПВЯ, відповідно до даних
завдань.
Психологічно-орієнтована професіограма (за Є.І.Гарбером) – включає:
опис зовнішньої картини праці, трудова поведінка: фотографія робочого дня, хронометраж
робочого часу при виконанні конкретних завдань, тимчасова динаміка виробничої активності,
типові помилки тощо,
внутрішню картину праці: типові реакції особистості на певні професійні ситуації, інтегральні
утворення особистості працівника (здібності, структури навчання, досвід), психічні стани і
процеси (інтелектуальні, емоційні, емоції, воля, увага, пам'ять, психомоторика).
«Модульний підхід» у професіографії
А. К. Маркова виділяє такі основні підходи до змісту і
структури професіограм:
Комплексна професіограма
Аналітична професіограма
Психологічно-орієнтована професіограма
«Модульний підхід»
Методи і схеми професіографування
Організаційні методи – метою є планування,
побудова самого дослідження трудової діяльності.
Методи збору емпіричних даних
Методи обробки емпіричних даних
Інтерпретаційні методи, що дозволяють
осмислити отримані результати і виявити певні
закономірності трудового процесу.
Організаційні методи – метою є планування, побудова самого
дослідження трудової діяльності.
Серед організаційних методів виділяються:
1) порівняльний метод (досліджуються проблеми формування
професіонала при виконанні конкретних видів праці у різних вікових
групах – для «порівняння»);
2) лонгітюдний метод («зрізів», часто багаторічне дослідження, яке
проводиться з метою виявлення динаміки розвитку суб'єкта праці;
використовується при прогнозуванні ефективності праці даних людей,
у вирішенні кадрових питань тощо);
3) комплексний підхід, що поєднує різні міждисциплінарні дослідження.
Методи збору емпіричних даних:
1) вивчення документації по даній професії;
2) спостереження за роботою фахівців;
3) опитування фахівців (експертний метод);
4) вивчення продуктів (результатів) цієї праці, аналіз помилок;
5) трудовий метод (метод «включеного експерименту») що передбачає роботу дослідника в даній
професії з метою кращого її пізнання і навіть «проживання» зсередини;
6) метод штучної деавтоматизації. Суть методу – дослідити не стільки сформовані –
автоматизовані – навички працівника, скільки саму трудову діяльність, яку освоює робітник.
Інтерпретаційні методи:
1) структурно-системний аналіз, передбачає психологічний аналіз
операційно-технологічної структури праці, в результаті якого можна
будувати гіпотетичні моделі конкретної трудової діяльності;
3.Технологія складання професіограми
Е. М. Іванова визначає два основні складники професіограми: суб'єкт і об'єкт праці
Суб'єкт праці описується через такі характеристики:
1) об'єктивні характеристики – здоров'я, стаж, освіта, успішність роботи;
2) соціальна когнітивно-мотиваційна структура – інформованість про соціальний статус професії, усвідомлення
себе членом професійного середовища, ставлення до своєї професійної діяльності;
3) професійна когнітивно-мотиваційна структура – знання про трудовий процес; знання предмета, мети, умов і
завдань трудового процесу; особистісне ставлення до праці як до процесу і результату;
4) операторна психологічна структура «окремої» діяльності (виділення мети, здатність виконувати дії та операції);
5) емоційно-вольова структура суб’єкта праці (індивідуальний стиль діяльності; функціональний стан суб'єкта
праці).
Е. С. Романова та Р. Л. Суворова запропонували більш компактні варіанти опису професій.
Орієнтовна схема експрес-вивчення професії:
1) техніко-економічний опис (технологія, устаткування, норми, оплата праці);
2) організація та умови праці (соціальні і фізичні умови, освітленість, температура, вологість, профшкідливості, режим праці);
3) документація по плинності кадрів, збоїв у роботі тощо;
4) докладний опис самої трудової діяльності (основні операції і дії);
5) психофізіологічна характеристика трудової діяльності (характеристика ПВЯ).
«Аналітична професіограма» та загальна схема профвідбору
Існує спеціальна процедура, що дозволяє виділяти професійно важливі якості на підставі
попереднього вивчення технологічних та нормативно заданих («бюрократичних») характеристик
професій, як би переходячи від власне професіограми до психограми.
Рівні аналізу трудової діяльності
Е. М. Іванова виділяє такі рівні системного аналізу трудової
діяльності.
Нормативно-параметричний: характеристики об'єкта праці (соціально-
технічні і соціально-економічні характеристики; цілі, умови, засоби, сам
трудовий процес); об'єктивні характеристики суб'єкта праці (вік, здоров'я,
успішність праці).
Морфологічний рівень – сама структура і взаємовідносини різних
нормативно заданих складових праці: трудовий процес і умови праці,
інтегровані в операціонально-технологічну структуру праці; все це зумовлює
будова компонентів суб'єкта праці, тобто професійну когнітивно-мотиваційну
складову, операторну, емоційно-вольову.
Особистісно-мотиваційний рівень: суспільна значущість професії; особистісна значущість.
Компонентно-цільовий аналіз трудової діяльності, де виділяються: дана трудова
діяльність в цілому і окремі операції (технологічні операції та виконавчі дії називаються
"оператори"); інформаційна основа кожної дії (ознаки, на які орієнтується людина при виконанні
трудової дії); правила обробки цієї інформації (правила алгоритму прийняття рішення); якості
індивіда, що впливають на ефективність праці (ПВЯ).
Таким чином, компоненти трудової діяльності входять: а) оператори (як виконавчі дії) і б)
відповідні їм - ПВЯ людини.
Класифікації професій
Основним призначенням Класифікатора професій є його застосування усіма
роботодавцями під час запису про роботу в трудовій книжки працівників.
У Класифікаторі професій базові найменування професій систематизовано у 9
розділах Класифікатора.
Кожній окремій професії чи її групі надано відповідний код класифікатора професій
(код КП).
Крім основного коду КП, у довіднику для зручності наведено інші додаткові коди:
ЗКППТР – Загальносоюзний класифікатор професій, посад та тарифних розрядів;
Номер випусків ЄТКД – Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт та професій
робітників;
Класифікація Є.О. Климова
На пострадянському просторі найбільш відома класифікація професій, запропонована Є.О.Климовим,
де головним критерієм виступає відношення людини (суб'єкта праці) до предмета праці.
Всі професії співвідносяться тут з п'ятьма основними типами:
«Людина - природа» - представники цього типу мають справу з рослинними і тваринними
організмами, мікроорганізмами й умовами їхнього існування. Наприклад, майстер-плодоовочівник,
агроном, зоотехнік, ветеринар, мікробіолог.
«Людина - техніка» - працівники мають справу з неживими, технічними об'єктами праці. Наприклад,
слюсар-складальник, технік-механік, інженер-механік, технік-технолог громадського харчування,
інженер-електрик.
«Людина - людина»
Класифікація ділить професії за програмними цілями, засобам праці, за
умовами праці.
За цілями праці:
«Гностичні професії» (від давньогрецького «гнозис» - знання, пізнання).
Таких професій, пов'язаних з чисто пізнавальною працею і, в той же час,
органічно включених у матеріальне виробництво, чимало, і всі вони дуже різні.
«Перетворюючі професії»
Більшість професій є не чисто гностичним, а пов'язаними з активною зміною
властивостей і станів предметів праці. Пізнавання тут не самоціль, воно
обслуговує перетворюючу діяльність людини.
«Дослідницькі професії»
В цьому класі професій на перший план виступає така мета діяльності, яка
передбачає щось винайти, придумати, знайти новий варіант вирішення.
Класифікація
Класифікація Є.О. Климова
За засобами праці:
«Ручні знаряддя праці» (безпосереднє виконання функції).
Лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, контролер слюсарних і верстатних робіт,
фельдшер-лаборант, слюсар, картограф, художник-живописець.
«Механізовані знаряддя праці» (управління машинами, механізмами).
Машини з ручним керуванням створюються для обробки, перетворення,
переміщення предметів праці, тому типовими професіями для цього підрозділу
класифікації є машиніст екскаватора, токар, водій автомобіля.
«Автоматизовані знаряддя праці» (управління верстатами, пристроями).
Оператор інкубаційних цехів, оператор верстатів з програмним керуванням, оператор
магнітного запису.
«Функціональні засоби організму людини». Тут маються на увазі психологічні
засоби праці - різного роду уявні зразки (наприклад, у акробата - уявний зразок
послідовності дій, у диригента - образні еталони тощо).
Класифікація Дж. Голланда
За кордоном найбільш відома і популярна типологія Дж. Голланда, заснована на зіставленні типів особистості і типів професійного середовища.
Виділяються наступні основні типи (типи особистості і типи професійного середовища):
«Реалістичний тип»
Люди реалістичного типу орієнтовані на сьогодення. Для них характерні висока емоційна стабільність, добре розвинені моторні навички, спритність.
Люди цього типу наділені просторовим уявою. Перевагу вони віддають занять з конкретними об'єктами, вибирають професії з чіткими завданнями і
результатами (наприклад, водій, будівельник, кравець, кухар).
«Інтелектуальний тип»
Для людей інтелектуального типу характерні висока активність, аналітичні здібності, теоретичне мислення, творчий підхід. Вони віддають перевагу
роботі, спрямованої на вирішення складних інтелектуальних завдань, найчастіше вибирають професії, пов'язані з точними та природничими науками:
математика, фізика, астрономія та ін.
Класифікація Л.А. Йовайші
Литовський автор Л.А. Йовайша поділила всі професії по провідним професійним цінностям, таким чином,
виділено 6 сфер професійних інтересів.
«Сфера мистецтва» – професії творчого характеру, пов'язані з образотворчою, музичною, літературно-
художньої, акторсько-сценічною діяльністю. Людей творчих професій крім спеціальних здібностей (музичних,
літературних, акторських) відрізняє оригінальність і незалежність.
«Сфера технічних інтересів» – мова тут йде про практичні видах діяльності. Коло цих професій дуже
широкий – виробництво та виробництво готових металевих; збірка, монтаж приладів і механізмів; ремонт,
наладка, технічне обслуговування електронного і механічного устаткування; монтаж, ремонт будівель,
конструкцій; управління транспортом; виготовлення виробів.