Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Психолого-педагогічна характеристика дітей з ринолалією - Coggle Diagram
Психолого-педагогічна характеристика дітей з ринолалією
Ринолалія - це порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними паталогіями мовленнєвого апарату.
В нормі: при нормальній фонації у дитини під час вимови усіх (крім носових) звуків мовлення, відбувається відділення носоглоточної та носової порожнин від глоточної та ротової. Під час мовлення м'яке піднебіння безперервно опускається та піднімається на різну висоту в залежності від звуків, що вимовляються та швидкості мовлення
Ринолалія: При порушенні функцій піднебінно-глоткового зімкнення з'являється специфічний для ринолалії носовий відтінок мовлення. В залежності від характеру порушення функції піднебінно-глоточного зімкнення виділяють різні форми ринолалії: відкриту, закриту та змішану
Причини ринолалії:
Органічні
Наявність піднебінних ущелин і анатомічні зміни в порожнині носоглотки (органічно ушкоджений периферичний відділ мовленнєвого апарату)
Паралічі і парези м'якого піднебіння (органічне враження центрального відділу мовленнєво-рухового аналізатора)
Функціональні
Гіпо- або гіперфункція (тобто знижена або підвищена активність) м'якого піднебіння без явних ознак органічного ушкодження
Крім перерахованих умов виникнення ринолалії, пов'язаних безпосередньо з паталогіями піднебінно-глоточного зімкнення, причиною можуть бути й порушення слуху. При повній відсутності або вираженій недостатності слухового контролю над процесом голосоутворення дитині не вдається повністю відрегулювати цей процес - вона просто не чує «носового» звучання свого мовлення
І. Єрмакова наголошує, що наявність піднебінної ущелини спричиняє появу цілого ряду дуже серйозних симптомів уже з перших днів життя дитини, що суттєво ускладнюють увесь хід її розвитку. Порушуються такі життєво важливі функції, як:
Харчування (дитина не може нормально смоктати і ковтати)
Дихання (повітря не зігрівається й не очищається в носових порожнинах, а безпосередньо через ущелину відразу потрапляє в дихальні шляхи, що значно підвищує ризик виникнення респіраторних захворювань). Більш схильні ці діти й до вушних захворювань
Г. Соломатіна вказує, що намагаючись якось покращити звуковимову й одночасно затримати витік повітря через ніс, дитина підсилює напругу м'язів язика, губ, крил носа, а нерідко й усього обличчя, що створює враження крайньої напруженості мовлення (на обличчі з'являються гримаси). Як зовнішній вигляд дитини, так і наявні в неї грубі порушення мовлення в більшості випадків призводять до важкого переживання й поступовій появі вторинних психічних нашарувань.
Сором'язливість, замкнутість, у деяких з них з'являється підвищена дратівливість
Різні рухові порушення (рівноваги, координації рухів, недиференційованість рухів пальців рук і артикуляційних рухів)
Швидко виснажуються і перенасичуються будь-яким видом діяльності (тобто, швидко втомлюються)
Втома позначається на загальній поведінці дитини, на її самопочутті. Це може виявлятися в посиленні головних болів, розладі сну, млявості
В дітей нерідко спостерігається загальне недорозвинення мови з характерною бідністю словникового запасу й несформованістю граматичного складу, що пов'язано з недостатньою практикою мовного спілкування.
У частини дітей має місце затримка психічного розвитку або розумова відсталість різного ступеня виразності.
нестійкість уваги і пам'яті
низький рівень розуміння словесних інструкцій
недостатність регулюючої функції мовлення
низький рівень контролю за власною діяльністю
порушення пізнавальної діяльності
Психічний стан цих дітей нестабільний, у зв'язку з чим їхня працездатність різко коливається
Н. Савінова вказує, що порушення мовлення при ринолалії може також виявлятися в рисах загальної і мовленнєвої поведінки (уповільнене включення в ситуацію спілкування, небажання підтримувати бесіду, невміння вслухуватися в голосне мовлення), що призводить до мовленнєвої та психологічної інактивності.
Старші дошкільники з ринолалією починають усвідомлювати недоліки свого мовлення, що негативно впливає на емоційно-вольову сферу дитини і нерідко призводить до ускладнень при спілкуванні. Такі діти намагаються менше говорити, замикаються
Діти із ринолалією емоційно реактивні, їхня поведінка може характеризуватися негативізмом, підвищеною збудливістю, агресією, або навпаки, підвищеною сором'язливістю, нерішучістю, боязливістю, млявістю.
Усе це в цілому свідчить про несформованість емоційно-вольової регуляції цієї групи дітей.