Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Наукові й технічні досягнення. Література та мистецтво - Coggle Diagram
Наукові й технічні досягнення. Література та мистецтво
РОЗВИТОК НАУКИ Й ТЕХНІКИ наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.
ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ В РОЗВИТКУ НАУКИ
Французькі хіміки розробили нову хімічну номенклатуру, уперше ввели такі терміни, як «кисень», «водень».
Французький зоолог Ж. Батист створив вчення про еволюцію («ламаркізм»), першим увів термін «біологія». Англійський лікар Е. Дженнер розробив першу вакцину проти віспи.
Учення про тепло, як про рушійну силу молекул, розробляв англійський учений В. Томсон. Установлення механічного еквівалента теплоти є заслугою Дж. Джоуля (Велика Британія), Г. Гельмгольца (Німеччина) та ін.
ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ
З’явилися нові типи металообробних верстатів. Англійський механік Г. Моделі винайшов повністю механізований токарський верстат. У 1818 р. американський винахідник Е. Вітні сконструював фрезерний верстат з багаторізальним інструментом (фрезою).
Наприкінці XVIII ст. француз Н. Леблан започаткував заводське виробництво соди з глауберової солі. У 1839 р. американський винахідник Ч. Гуд’їр відкрив процес вулканізації каучуку.
У першій половині XIX ст. у Великій Британії, Німеччині, Франції розгорнулося будівництво залізниць, почали застосовувати колісні річкові пароплави з паровим двигуном, у країнах Заходу вітрильний морський флот поступився місцем паровому.
У 1837 р. американський художник С. Морзе винайшов апарат, що передавав короткі й довгі електричні імпульси, які прийомний пристрій зображував у вигляді крапок і тире.
У 1814 р. в Лондоні було встановлено газове освітлення вулиць, що з’єднувалося з головним газопроводом. Шотландський хімік Ч. Макінтош винайшов водонепроникну тканину, з якої почали шити верхній одяг. У 1834 р. сліпий французький тифлопедагог Л. Брайль розробив рельєфно-крапковий шрифт для письма й читання сліпих.
РОЗВИТОК НАУКИ Й ТЕХНІКИ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ ТА АМЕРИКИ у другій половині XIX ст.
РОЗВИТОК НАУКИ
Французький фізик Ж. Фуко в 1851 р. здійснив дослідження з маятником (так званий «маятник Фуко»), які підтвердили добовий оберт Землі.
У 1897 р. англійський фізик Дж. Томсон відкрив першу елементарну частку — електрон, що входив до складу атома.
Француз П. Кюрі й французька фізик польського походження М. Склодовська-Кюрі вперше впровадили термін «радіоактивність».
У 1859 р. англійський учений Ч. Дарвін у своїй роботі «Походження видів» висунув теорію еволюції живих організмів шляхом природного відбору.
1851 р. німецький учений Г. Гельмгольц винайшов офтальмоскоп — прилад для дослідження анатомії ока. У 1866 р. австрійський учений Г. Мендель сформулював закономірності спадковості. Австрійський невропатолог і психіатр З. Фрейд у 1896 р. вперше визначив основи методу психоаналізу та ін.
ДОСЯГНЕННЯ ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕС
Німецький інженер Р. Дізель розробив поршневий двигун внутрішнього згоряння із запаленням від стиску. У 1885 р. К. Бенц (Німеччина) сконструював перший автомобіль, що працював на бензині.
У 1882 р. під керівництвом американського винахідника й підприємця Т. Едісона була введена в дію перша електростанція, що обслуговувала споживачів. Йому ж належить винахід першого звукозаписного пристрою — фонографа. Едісон створив промисловий зразок лампи накалювання, сконструював ряд потужних електричних генераторів.
У 1876 р. американський учитель шотландського походження А. Белл винайшов телефон.
А в 1889 р. в США почали використовувати таксофон — телефон-автомат.
У 1896 р. італійський радіотехнік Г. Марконі винайшов радіоприймач.
1895 р. вважається роком народження кінематографа. Французькі винахідники Л. й О. Люм’єри створили «Сінематограф» перший кіноапарат для зйомки й проекції на екран «фотографій, що рухаються».
ЛІТЕРАТУРА
Неокласицизм (друга половина XVIII — початок XIX ст.)
Неокласицизмом називають напрям у літературі, що визнавав свою художню правду у відкинутому класицизмі. Неокласицизм звертався до античної спадщини як до норми й ідеального зразка, був тісно пов’язаний із Просвітництвом, прагнучи відображити високі героїчні й моральні ідеали.
Видатними представниками цього напряму були Вольтер, Ш. Монтеск’є, Ф. Шиллер, Й. Ґете.
Романтизм (кінець XVIII — перша половина XIX ст.)
Творчість представників цього напряму була звернена до минулого або абстрактних мрій, роздумів про добро й зло. Романтики намагалися розкрити таємницю особистості, осягти її духовний світ.
Представниками романтизму були Дж. Байрон, В. Скотт, В. Гюго, А. Міцкевич, Е. По, в українській літературі — Г. Квітка-Основ’яненко, Т. Шевченко (еволюціонував у бік реалізму), П. Куліш, М. Костомаров.
Реалізм (з початку 30-х років XIX ст.)
Принципами реалізму в літературі були: об’єктивне відображення всіх сторін життя в гармонії з авторським ідеалом; відтворення типових характерів, конфліктів, ситуацій при повноті їхньої художньої індивідуалізації. Перевага надавалася проблемам «людини й суспільства», життю «маленької людини».
Представниками реалізму в літературі XIX ст. були О. де Бальзак, Стендаль, Ч. Діккенс, Г. Флобер, М. Твен, Л. Толстой, Ф. Достоєвський, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Франко (він працював і під гаслами модернізму).
Натуралізм (остання третина XIX ст.)
Представники натуралізму прагнули до «об’єктивного», безстороннього відтворення реальності, уподібнюючи художнє пізнання науковому. Вони виходили з уявлення про те, що доля, воля, духовний світ людини соціальним середовищем, побутом, спадковістю, зумовлені фізіологією.
Символізм (1870-1910 рр.)
Представники цього напряму в літературі й мистецтві зосереджувались переважно на художньому вираженні своїх почуттів й інтуїтивному розумінні сутності речей за допомогою символів. Головними ознаками символізму були багатозначність образів, гра метафор й асоціацій. Символісти виражали неприйняття буржуазності й позитивізму, тугу за духовною волею
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ФРАНЦІЇ, БРИТАНІ]
Явищем світової культури стала картина К. Брюллова (1799-1852 рр.) «Останній день Помпеї».
Англійський художник В. Тернер (1775—1851 рр.) прославився серед сучасників як «історичний» живописець, тому що його пейзажі зазвичай доповнювалися міфологічною або історичною сценою («П’ята страта єгипетська», «Загибель армії Ганнібала в Альпах» і багато інших).
Лідером реалістичного напряму у французькому живописі середини XIX ст. був Г. Курбе (1819—1877 рр.). Кращі його картини «Каменярі», «Похорони в Орлеані» здобули художникові світову славу.
Французький художник Е. Делакруа (1798—1863 рр.) вважається творцем історичного живопису нового часу. Краща з його історичних картин — «Вступ хрестоносців у Константинополь».
Творчість англійського художника Дж. Констебля (1776-1837 рр.) пов’язана як з реалістичним мистецтвом, так і з романтизмом.