Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Міжнародні відносини на межі ХХ–XXI ст. - Coggle Diagram
Міжнародні відносини на межі ХХ–XXI ст.
1.Рецидиви «холодної війни» наприкінці ХХ ст.
Розрядка міжнародної напруженості час від часу переривалася проявами
«холодної війни». Зокрема, у 1983 р. над о. Сахалін радянським винищувачем
був збитий південнокорейський пасажирський літак, який виконував рейс з
Нью-Йорка до Сеула. Загинули 269 пасажирів і членів екіпажу. Докази
міжнародних експертів були переконливими.
Нестача ресурсів для продовження гонки озброєнь і внутрішні труднощі
змушували керівництво СРСР шукати нові підходи до вирішення міжнародних
проблем.
Останній радянський лідер М. Горбачов заявив про «нове політичне
мислення». У СРСР мусили визнати, що світ взаємозалежний та настав час
відмовитися від його штучного поділу на «капіталістичний» та «соціалістичний»;
універсальним способом вирішення міжнародних питань є врівноваження
інтересів, а не сили, як це було в часи «холодної війни».
На Заході «нове політичне мислення» сприйняли як закінчення диктату
СРСР щодо його союзників, а також як свідчення перемоги демократії над
тоталітаризмом. Радянська імперія вже не мала економічних ресурсів, щоб
продовжувати військове протистояння із Заходом, тому СРСР погодився на
взаємне скорочення військ та озброєнь. З цієї ж причини закінчилася війна в
Афганістані.
Керівництво СРСР мусило відмовитися від збройного втручання чи
дипломатичного тиску під час демократизації країн Східної Європи, а також
погодилося не перешкоджати об’єднанню Німеччини. Декомунізація Європи
наприкінці 1980-х років привела до розпуску Організації Варшавського договору
та виведення радянських військ із східноєвропейських країн. Розпад
СРСР завершив «холодну війну» і позитивно вплинув на загальну міжнародну
ситуацію.
Прояви «холодної війни» у ХХI ст.
«Холодна війна» у ХХІ ст. суттєво відрізняється від «холодної війни» минулого
століття.
По-перше, у ХХІ ст. її прояви не обмежуються протистоянням двох держав,
наприклад США та Росії, Китаю та США чи США та Північної Кореї.
Напруженість виникає навіть між традиційними союзниками, наприклад між
США та європейськими партнерами по НАТО щодо фінансування організації. Ці
непорозуміння не визнаються «холодною війною», але вони також позначаються
на загальній ситуації у світі.
По-друге, у сучасному світі існують ризики не лише ядерних, біологічних і
хімічних воєн, а з’явилися нові, зокрема кібератаки терористичних груп.
Розроблення й упровадження життєздатної моделі запобіганнятаким нападам є
вкрай важливим завданням у сучасних умовах.
Розпад Радянського Союзу, болісний для Росії процес визначення нової
ідентичності та місця у світі стали для західних політиків серйозним викликом.
Після двох чеченських воєн (1994–2009) у межах власних кордонів у серпні
2008 р. Росія здійснила акт агресії проти Грузії. Використавши як привід збройне
протистояння влади із сепаратистами в Південній Осетії, регулярні російські
війська без оголошення війни вторглись у Грузію. Танкові підрозділи, артилерія
та авіація росіян не лише атакували грузинську армію та військові бази, а й
бомбардували грузинські міста й об’єкти життєзабезпечення.
Російські війська окупували декілька великих грузинських міст, танкові колони
рушили до столиці — м. Тбілісі. У найбільш напружений час за посередництва
західних держав наступ був зупинений.
Проте й дотепер російські війська
перебувають на частині грузинської території. У вересні 2008 р. Грузія розірвала
дипломатичні відносини з Росією.
Уторгнення у 2014 р. Росії в Україну, утручання в громадянську війну в
Сирії відновили атмосферу «холодної війни» між
Російські «санкції у відповідь» — театралізоване знищення на території держави
продуктів харчування, вироблених у США та країнах ЄС.
Натомість односторонній вихід Росії з договору 1990 р. щодо обмеження
звичайних озброєнь у Європі, військові маневри й посилення російських збройних
сил поблизу кордонів країн–членів НАТО, демонстративне розгортання
армійського угруповання в Арктиці мали значно серйозніші наслідки.
5 more items...
Від біполярного до багатополюсного світу.
У XIX та XX ст. світ був однополярним, у якому панувала спочатку Велика
Британія, а потім США. Тому ці століття ще називають відповідно «британським»
і «американським». Після завершення Другої світової війни й до розпаду СРСР і
радянського блоку світ був біполярним (двополюсним): домінували
Сполучені Штати Америки та Радянський Союз. Певний час після краху СРСР і
«світової системи соціалізму» існувало якщо
не політичне, то економічне й культурне переважання колективного Заходу на
чолі зі США.
США
намагалися за допомогою різних способів підтвердити свій статус світового
лідера. Наприклад, у 1991 р. США взяли участь у іраксько-кувейтській війні й
витіснили з країни війська іракського диктатора Саддама Хусейна.
Наприкінці ХХ — на початку ХХI ст. за президенства Б. Клінтона, а потім
Дж. Буша США проводили дуже активну зовнішню політику. Під тими чи іншими
приводами США активно втручались у міжнародні справи.
У 1999 р. авіація НАТО під керівництвом США впродовж понад двох місяців
завдавала бомбових ударів по Югославії, щоб змусити керівництво країни
припинити етнічні чистки в населеній переважно албанцями провінції Косово.
Позитивно позначилося на міжнародній
ситуації відновлення американо-в’єтнамських дипломатичних відносин, а також
програма з промовистою назвою «Партнерство заради миру», до якої в
1994 р. першою з пострадянських країн приєдналась Україна.
Десятиліття, коли США насолоджувалися своїм домінуванням і невразливістю,
завершилося 11 вересня 2001 р., коли захоплені терористами-смертниками
пасажирські літаки зруйнували вежі Всесвітнього торговельного центру
Проблема міжнародного тероризму.
У другій половині ХХ ст. перед людством постала проблема міжнародного
тероризму.
У нинішньому столітті проблема загострилася ще більше: за перші 15 років
ХХІ ст. кількість терористичних нападів у світі зросла на 550 %.
У січні 2015 р. до редакції сатиричного журналу
«Шарлі ебдо» в Парижі ввірвалися озброєні члени терористичного угруповання
«Аль-Каїда». 12 людей загинуло, ще декількох було поранено.
Восени 2015 р. в Парижі було здійснено відразу декілька жорстоких
терористичних атак, відповідальність за які взяли
на себе бойовики ІДІЛ. Напади відбулись
одночасно по всьому місту, зокрема поблизу стадіону, на якому в цей час
проходив міжнародний футбольний матч.
Ще жорстокішим виявився терористичний акт у театрі «Батаклан» у листопаді
2015 р. Від рук терористів загинули
130 осіб, ще понад 350 зазнали поранень.
Декілька терористів підірвали на собі
«пояси смертників».
Отже, для боротьби проти тероризму належить створити глобальну систему
попередження терактів, яка включала б посилення контролю на кордонах,
упорядкування правил продажу та придбання громадянами автоматичної зброї,
ускладнення транспортування зброї між країнами ЄС та інші заходи безпеки.
КІНЕЦЬ)