Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ. - Coggle Diagram
СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ.
Виховання — це, по-перше, соціально і педагогічно організований процес
створення оптимальних умов для формування людини як особистості.
Вихованість — комплекс якостей особистості вихованця, котрий
характеризується наявністю і рівнем сформованості суспільно значущих якостей,
що відображають всебічність її розвитку та готовність до повноцінної
життєдіяльності.
Формування, як уже зазначалося, є процесом становлення людини як соціальної
істоти під впливом усіх без винятку факторів — соціальних, економічних,
ідеологічних, психологічних та ін.
Соціалізація — це процес засвоєння соціального досвіду, освоєння і присвоєння
суспільних відносин, який продовжується все життя індивіда.
Процес виховання - це управління процесом особистісного розвитку учня
шляхом створення сприятливих умов (Х.Й. Лійметс).
Головною суттю
взаємодії вихователя і вихованця є її спрямованість на активну різноманітну
діяльність останнього, його самореалізацію і самоствердження в цій діяльності.
Основні дії вчителя у виховному процесі:
— визначення цілей та завдань виховання;
— залучення вихованців до активної участі в цій діяльності;
— формування у них мотивів і мотивації самовдосконалення;
— визначення змісту виховання і виховних заходів;
— планування й організація виховної роботи;
— надання навчальній і повсякденній діяльності вихованців позитивного
емоційного забарвлення і виховного аспекту;
— допомога і регулювання;
— контроль за процесом виховання та оперативне внесення до них відповідних
змін;
— оцінка результатів виховання тощо.
— всебічний і гармонійний розвиток особистості вихованця, узгодженість його
дій з його переконаннями, життєвими настановами та суспільними вимогами;
— активну життєву настанову й орієнтацію на досягнення суспільно значущих
успіхів у майбутньому тощо.
На процес виховання впливають чинники:
Об’єктивні:
особливості суспільного устрою,
політичного режиму,
соціально-економічного розвитку,
національна самобутність,
природне середовище.
Суб’єктивні:
соціально-педагогічна діяльність сім′ї,
громадських організацій,
навчально-виховних закладів,
засобів масової інформації,
засобів культури і мистецтва.
Емоційно-мотиваційний компонент процесу виховання має також велике
значення.
Змістовий компонент — це сукупність уявлень, понять, суджень, цінностей,
якими збагачуються вихованці.
Контрольно-регулювальний компонент посідає важливе місце в процесі
виховання.
Результативний компонент, як завершальний етап у процесі виховання,
передбачає оцінку досягнення мети виховання і опанування вихованцями змісту
виховання, набуття ними навичок, звичок і вмінь моральної поведінки.
До РЕЗУЛЬТАТІВ виховного процесу відносять:
— сформованість провідних якостей особистості вихованця;
— систему моральних знань, навичок, вмінь і звичок та ціннісних орієнтацій
вихованця;
— конкретні дії та вчинки вихованця, їхній вплив на результати його діяльності,
виконання певних обов'язків;
— психологічну і духовну готовність вихованця до повноцінної творчої
життєдіяльності;
Незадовільний, низький,середній,достатній, високий.
Основними КРИТЕРІЯМИ оцінки результатів діяльності виховної системи
можуть бути:
— відповідність досягнутих результатів виховання поставленій меті;
— рівень вихованості конкретних вихованців, згуртованість колективів,
позитивний морально-психологічний клімат у них;
— відповідність вихованості загальноприйнятим цінностям, нормам, правилам
поведінки;
— конкретні дії, вчинки вихованців, їхній характер та відповідність
загальнолюдським цінностям;
Вона має ряд стадій:
1) ознайомлення із загальними нормами і вимогами;
2) формування відносин (почуттів);
3) формування поглядів і переконань;
4) формування загальної спрямованості особистості (звичок).