Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Формування навички виразного та свідомого читання - Coggle Diagram
Формування навички виразного та свідомого читання
У методичній літературі як важливі умови оволодіння основами виразної
мови визначають:
1) уміння розподілити своє дихання у процесі мовлення;
2) оволодіння навичками правильної артикуляції кожного звука і чіткою
дикцією;
3) володіння нормами літературної вимови. Звичайно, ці умови важливі не
тільки для розвитку навички виразного читання, але й в цілому для виразного
мовлення.
Підготовку до виразного читання умовно ділять на три етапи:
1) вияснення конкретного змісту твору, аналіз мотивів поведінки дійових
осіб, вияснення ідеї твору. Інакше кажучи: осмислення ідейно-тематичної
основи твору, його образів у єдності з художніми засобами;
2) розмітка тексту: відзначення пауз, логічного наголосу, визначення темпу,
тону, сили звучання при читанні;
3) вправи в читанні (можливе повторне читання, поки не вдається голосом
передати ставлення автора до подій, що описуються в тексті, і дійових осіб).
Вона складається з таких компонентів, які
відпрацьовуються кожен окремо:
сила голосу (тихо – тихіше – ще тихіше; голосно – голосніше);
темп мовлення (швидше – ще швидше; повільно – ще повільніше);
паузування (членування тексту на смислові відрізки);
тембр голосу (забарвлення його почуттями радощів, страху, прикрощів,
суму, ніжності, неприязні, відчаю, торжества тощо).
Отже, для того, щоб навчитися правильно ставити логічний наголос,
потрібно проводити роботу за трьома напрямами:
а) визначення головного у відповіді-читанні на поставлене запитання до
тексту за допомогою акцентного виділення;
б) виділення за допомогою логічного наголосу слів, словосполучень і речень,
що розкривають основний зміст тексту;
в) вияснення за допомогою логічного наголосу головної думки твору.
Названі напрями у процесі роботи над логічним наголосом здійснюються
комплексно.
Тут доцільно практикувати такі вправи, окрім
пояснення значення:
знаходження синонімічних груп у тексті (якщо такі є);
добір слів, близьких за значенням;
аналіз емоційних синонімічних груп;
складання речення за поданими синонімами;
заміна невдалих, невідповідних для певного тексту слів або тих, що
повторюються.
У результаті навчання свідомому читанню читець оволодіває такими
уміннями:
а) за текстом, хоч би наближено відновити реальну дійсність, розуміти
предметний зміст тексту, факти і події, що описуються в ньому;
б) на основі предметного змісту виясняти основну думку тексту, переживати
його емоційний зміст;
в) в описаних вчинках і фактах бачити мотиви поведінки дійових осіб, їхнє
ставлення до дійсності, тобто, за предметним змістом бачити суть події;
г) розуміти ідею уривка чи оповідання в цілому;