Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Найхарактерніші особливості поведінки при порушеннях мовлення - Coggle…
Найхарактерніші особливості поведінки при порушеннях мовлення
За патологічними формами поведінки виявлено емоційно-вольові порушення. Серед останніх особливо часто зустрічаються такі:
недостатність загального, в тому числі психічного, тонусу, тобто низька психічна активність зі швидким насиченням (є причиною зниження уваги і порушення цілеспрямованості дій)
причина порушень в афективній сфері — джерело виникнення тривожності і страхів)
дитина, що має порушення спілкування і порушення в емоційно-вольовій сфері, не набуває різноманітних і гнучких способів адаптації до світу і взаємодії з оточуючими його людьми
Чинниками ризику порушень поведінки у дошкільному віці можуть стати:
імпульсивність поведінки, схильність до емоційного зараження, запальність, що обумовлює сварки і бійки навіть з незначних причин
пряме непідкорення і негативізм з озлобленістю, агресією у відповідь на покарання, зауваження, заборони, втечі як реакції протесту
недостатня виховна робота у дитячому садку, коли у дітей немає цікавої діяльності, спонукає до виникнення афективних спалахів, сварок, бійок, капризів
негативно впливають надмірне потурання або суворість, непослідовність у вимогах
схильність дитини до «космічної» брехні — прикрашання ситуацій, у яких вона знаходиться, а також до примітивних вигадок. Вона використовує їх як засіб виходу зі складної ситуації або конфлікту.
яскрава психомоторна розгальмованість, труднощі вироблення притаманних вікові гальмівних реакцій і заборон
складність в організації поведінки (навіть в ігрових ситуаціях)
інфантильні емоційні прояви з руховими розрядками, гучним настійливим плачем та криком
Розлади особистісної сфери у дітей з порушенням мовлення негативно впливають на їх навчальну діяльність, часто зумовлюють порушення поведінки і соціальної дезадаптації.
Виявляється властивість , що свідчить про їх зосередженні на власних проблемах, . концентричності схильності все переживання тримати в собі, замкнутост
Для дітей характерні замкнутість, різкість, сором’язливість, скутість, байдужість, підвищена чутливість, емоційна збудливість, агресивність. Для них властива різка, іноді безпричинна зміна настрою.
Недостатня сформованість мовленнєвих
комунікативних засобів зумовлює
труднощі в спілкуванні, специфічні психологічні якості
(замкнутість, сором'язливість, нерішучість)
існує і зворотна залежність - при недостатньому спілкуванні темп розвитку мовлення та інших психічних процесів уповільнюється
породжує специфічні риси загальної і мовленнєвої поведінки (обмежену контактність, уповільнене включення в ситуацію спілкування, невміння підтримувати бесіду, вслуховуватися в мовлення, неуважність до мовлення і співрозмовника)
призводить до зниження комунікативної активност
Недорозвиток активного мовлення у поєднанні з труднощами сприймання і розуміння зверненого - зумовлюють обмеження мовленнєвих контактів дітей із ТПМ з дорослими і однолітками, перешкоджають здійсненню повноцінної комунікативної діяльності.
Міжособистісні стосунки в соціальних групах дітей із ТПМ характеризуються:
залежність від стану мовлення та оцінки педагога
спецефічність зумовлена особистісно-комунікативними й вербальними труднощами
недостатнім усвідомленням власних мотивів і особистісних рис, а також її самопрезентації
Спілкування з однолітками, діти з ТПМ демонструють:
недостатнє усвідомлення причин вибору партнерів по
спілкуванню
нестійкість і недостатню тривалість ігрових об'єднань
труднощі у налагодженні співробітництва, навіть з
бажаними в спілкуванні однолітками
спотворений процес передачі інформації