4, Сучасний анархістський рух
Сучасний анархістський рух дуже різноманітний, і включає безліч течій. Поряд зі «старими» анархістами, тобто представниками класичних напрямів в анархізмі, переважно анархо-синдикалістами і анархо-комуністами, існує, наприклад, такий рух як Анархо-примітивізм. Існують також проанархіські рухи «автономістів», ред-скіни(червоні і анархо скінхеди), ліберальних анархістів, екологічних рухів, різних культурних ініціатив, поселень, які налічують десятки тисяч актівістів. Вони борються за так звану «деколонізацію повсякденного життя» в нинішньому суспільстві.
Анархісти вельми активні в антифашистському русі, постійно беруть участь у вуличному протистоянні з неофашистами і неонацистами, а так само поліцією. У сімдесятих величезний розмах і популярність набув антиядерний рух, в якому активно брали участь анархісти і автономи. Це був дуже масовий рух, в якому активно брала участь західна молодь. Автономи-сквотери часто захоплюють порожні будівлі, які вони перетворюють на центри лібертарної культури і політики[14]. Існують різні анархістські комуни, одною з найзнаменитіших є комуна Християнія в Копенгагені.
Іспанія
Іспанський анархо-синдикалістський рух традиційно найсильніше розвинений в Іспанії. Після смерті диктатора Франко 1976 почалося масове відродження анархізму. На перші постфранкістські збори НКТ прийшло близько 500 тис. осіб. Згодом в НКТ сталося кілька розколів, найперше щодо питання про вибори в комітети підприємств[10]. Нині в Іспанії діє два основні анархо-синдикалістські об'єднання: НКТ-МАТ, в якому приблизно 10-15 тисяч осіб, і ВКТ, в якому — близько 60 тисяч осіб. Відповідно НКТ-МАТ виступають проти участі в цих виборах, а ВКТ в них активно беруть участь
Греція
Помітний анархістський рух у Греції з'явився приблизно в 60-70-і роки XX століття. Пов'язано це було спочатку з молодіжною боротьбою проти диктатури чорних полковників. У першій чверті XXI століття анархісти Греції — це в основному молодіжний рух. Найсильнішою організацією є «Антиавторитарний рух», що об'єднує анархістські групи різного толку, в основному ліві. Цей рух спирається на мережу сквотів, соціальних центрів, де, зокрема здійснюється і така, вельми корисна для суспільства функція, як навчання грецькій мові емігрантів, безкоштовне навчання.[17] Анархісти Греції відмітились у низці акцій проти проведення курсу жорсткої економії. Зокрема, помітну роль вони відіграли в масових заворушеннях 2008 року.
Латинська Америка
Певна лібералізація внутрішнього життя у деяких латиноамериканських країнах в кінці 70-х і 80-х рр. сприяла початку відродження анархізму у цих країнах[18]. У СРСР анархістський рух став відроджуватися в кінці 1980-х, а найбільшим об'єднанням рубежу 1980—1990-х років стала Конфедерація анархо-синдикалістів (КАС), яка об'єднувала під час свого найбільшого підйому до двох тисяч осіб.
Інтернаціонал Федерацій Анархістів
У 1968 на міжнародній конференції анархістів в Каррарі було засновано Інтернаціонал Федерацій Анархістів (IAF-IFA)[19]. Принципи роботи в межах ІФА — принцип федералізму, вільного договору і взаємодопомоги. Для покращення координації і зв'язку в межах ІФА, а також для відкритого контакту з громадськістю та іншими групами анархістів і організаціями, був заснований Міжнародний секретаріат, повноваження якого нерегулярно переходять від однієї федерації IFA до іншої[20]. Для налагодження інформаційного обміну і міжорганізаційної співпраці IFA також близько контактує з іншими організаціям анархістів, наприклад з Міжнародною асоціацією трудящих (МАТ) — анархо-синдикалістським інтернаціоналом.
У багатьох країнах світу налічуються десятки, якщо не сотні тисяч прибічників анархістських ідей. З'явилися групи анархістів і в тих країнах, в яких їх ніколи не було, наприклад, в Нігерії, Туреччині, Лівані, Бангладеш. Грецький анархістський рух є нині одним з найсильніших в лібертарному таборі.