Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
КРИЗА ТА ПАДІННЯ РЕСПУБЛІКИ В РИМІ. І ТРИУМВІРАТ. ЗОЛОТА ДОБА РИМУ -…
КРИЗА ТА ПАДІННЯ РЕСПУБЛІКИ В РИМІ.
І ТРИУМВІРАТ.
ЗОЛОТА ДОБА РИМУ
Диктатура Юлія Цезаря
Юлій Цезар мав багато ворогів у сенаті, із яких найбільшим ворогом був Марк Порцій Катон
У 49 році до н.е Цезар перший раз став диктатором.
У 48 році до н.е було друге призначення диктатором після битви при Ферсалі.
Цезар потрапив у Єгипет, там на 9 місяців його затримала міжусобна боротьба Клеопатри VII та Птолемея XIII
Заступник Цезаря намагався впорядкувати справи та зупиняти постання, що виникали через заборгованість римського населення.
У 46 році до н.е Цезар відсвяткував тріумфи на честь своїх перемог у александрійській, понтійській війнах та африканській кампанії.
Цезаря було проголошено диктатором на 10 років, це було вперше, бо до цього на посаду диктатора призначали лише на пів року
У 45 році він отрмав довічну диктаторську владу, ставши одноосібним правителем Середземномор'я
Диктатура Цезаря
До воїнів він ставився з повагою, караючи лише втікачів. Вирізнявся особливою витривалістю та мужністю.
Провів ряд важливих реформ, що значно поліпшило політичне та соціальне становище Риму
Планував розширяти території та покращувати ситуацію на кордонах імперії
Планував нові будівництва храмів, театрів, бібліотек.
Закони Юлія Цезаря
Закон про муніції
Загальномуніципальний закон для всієї Італії при місцевих відмінностях був немислимий, але деякі загальні норми були бажаними і корисними і вказували на те, що Італія одне об'єднане з Римом ціле
Цезар видав у 45 році до н.е закон Юлія про муніципії, що регулює деякі моменти життя в Італії
Землеволодіння, його форми*
Вілли
маєток 25-100 га з кількома десятками рабів
Латифундії
дешева робоча сила, велика кількість рабів
Імператорські землі
Правління Тіберія, Гая Калігули, Нерона: основні напрямки внутрішньої політики
Тіберій
Прагнув створення колективного керівництва, але не зміг на цьому наполягти
Тиберій отримав дві треті спадку. Сенат проголосив так званий "Статут про імперію", проте він у цілому не керувався ним у зовнішній політиці.
Нерон
Став імператором у день смерті Клавдія, якого він ушанував удовим похованням та похвальною промовою.
До 62 року залишався під впливом префекта преторіанців.
У 54 році дозволив євреям повернутись у Рим, які були вигнані звідти 49 року.
За Нерона погіршилась якість карбування монети, спостерігається значне погіршення якості золотої монети, на фунт припадає 45 одиниць.
68 року до н.е Нерон покінчив з собою.
Гай Калігула
Було скасовано закон про ображення величності та проведена політична амністія.
У Римі Калігула почав будувати акведуки
У Єрусалимському храмі за наказом Калігули поставили статую імператора
Тиранічний спосіб правління Калігули і дозвіл рабам робити доноси на панів викликали незадоволення сенату і складу преторіанців. Проти Калігули було організовано змову і 41 року до н.е його було вбито
Династії Антонінів
Марк Нерва
Отримав посаду консула в 71 році до н.е
Був занадто поблажливий до донощиків та людей, що отримали нагороду від попереднього імператора
У 97 році до н.е проти Нерви спалахнуло постання, щоб посадити на престол нового імператора
Стан державної казни був виправлений завдяки скасуванню гладіаторських боїв та значним пожертвуванням.
Адріан
Пройшов військову школу. Намісник Нижньої Панонії. Був проголошений легіонами імператором, визнаний сенатом у 118 році.
Більшу частину правління Адріан проводив у поїздках контролюючи провінційне управління та інспектуючи війська.
Зміцнював імператорську владу, укріплював кордони Римської імперії. Зберіг завойовану Дакію та Аравію, вів оборонну політику, до якої можна віднести будівництво стіни, так званого Адріанового валу
Траян
На новий 98 рік до н.е Траян був обраний консулом разом зі своїм співправителем Нервою.
Траян провів роздачу грошової винагороди кожному громадянину на честь свого вступу на посаду.
Траян займався продовженням зміцнення кордонів між верхів'ями Рейну і Дунаю.
Почав інспектувати стан справ на дунайському кордоні, відвідавши Паннонію і Мезію, що постраждали від нашестя Децебала (давнього ворога Риму)
Марк Аврелій
Вів захисні війни проти германських племен у Галії та понад Дунаєм, а також проти Парфянського царства на сході.
Спроби узурпації верховної влади зі сторони намісника Сирії Гая Авіди Касія і повстання в Єгипті знову загострили внутрішньополітичну ситуацію.
У 176 році до н.е Марк обрав собі співправителя. Цього разу став його син - Коммод
Коммод
Коммод залишвся в Дунайській армії до укладення мирного договору з придуйнаськими племенами. На відміну від попередніх імператорів він мало був зацікавлений у господарських справах. Незадоволення таким станом справ призвело до цілої серії змов і спроб переворотів.
Відмовився від експансіоністської політики в інших областях імперії.
Коммод провів більшу частину свого часу за межами Риму. Будучи фізично сильним він цікавився спортом: брав участь у скачках, гладіаторських боях зі звірами та чоловіками.
Коммод провів Плебейські ігри, у яких він щоранку стріляв стоні тварин із стріл,і бився, як гладіатор кожен день, вигравши всі бої.
Війна 46 року до н.е
Консулами стали Цезар та Марк Лепід
Цезар рушив до м. Узіта
На жителів була накладена контрибуція: жителі повинні були виплатити 200 млн сестерціїв протягом 3 років.
Війна 47 року до н.е
Владу від Цезаря отримала Клеопатра
Сам Цезар висадився у Тарсі, рушив проти Фарнака ІІ, якому завдав поразку
Армія цезаріанців висадилася у Африці, але всі атаки цезаріанців було відбито комендандантом гарнізону Гаєм Консідом.
Кінець війни
У грудні 46 року до н.е цезаріанці висадилися в Іспанії.
Кінцева битва відбулась 45 року до н.е при Мунді. Помпеянці були повністю розбиті. Громади, які їх підтримували піддавалися конфіскаціям і обкладені контрибуцією.