Політична комунікація – важлива складова побудови будь-якого суспільства, спільноти. Вона передбачає формування і функціонування у сфері публічної влади різних ідеологій, почуттів, цінностей, символів, доктрин, офіційних норм і опозиційних оцінок, думок, що становлять особливий політичний процес, який передбачає наявність комунікаційного процесу. А самому безпосередньо процесу властиві не лише власні джерела інформаційних контактів та особливий тип організації взаємодії, а й специфічні функціональні навантаження в межах суспільства, своя морфологія, багаторазово опосередкований стиль спілкування макросоціальних груп та інші властивості. Слід зазначити, що політична комунікація є специфічним видом політичних відносин, засобами якого домінуючі у політиці суб’єкти регулюють виробництво і поширення суспільно-політичних ідей свого часу.У політологічній літературі можна знайти різне формулювання суб’єктів (учасники, актори, агенти/контрагенти) політичної комунікації, що дає можливість уточнити їх характер. Різноманітність поглядів, на нашу думку, можна пояснити й тим, що властивості комунікацій виходять за межі політики.
Наприклад, у західній літературі замість терміну “суб’єкт” вживають термін “дійова особа” (actor) політики. Ці два поняття можна вважати синонімами, хоч у слові “суб’єкт” дещо більше уваги акцентується на моменті свідомого включення у політичну діяльність. Адже, суб’єктом політики (індивідуальним чи груповим) є та особистість, організація чи суспільна група, яка постійно і відносно самостійно бере участь у політичному житті відповідно до своїх інтересів, впливає на політичну поведінку інших суб’єктів, викликає своїми діями ті чи інші зміни в політичній системі. Суб’єкти політики, впливаючи на інших людей, які стають для них об’єктами політики, здатні до само творення, самоорганізації, самовдосконалення. До суб’єктів політичної комунікації, наприклад, можна віднести: громадянина і громадянське суспільство, державу і державні інститути, громадянські організації, групи інтересів, групи тиску, політичні партії, лідери Як зазначає видатний французький соціолог П’єр Бурд’є, “якщо політична практика суб’єкта регулюється його свідомістю, то політична стратегія агента являє собою реалізацію необхідності, що присутня