Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Тема 8.Місцевий референдум - Coggle Diagram
Тема 8.Місцевий референдум
3. Інформаційна кампанія з організації та проведення місцевого референдуму.
«територіальна комісія оголошує в місцевих друкованих засобах масової інформації та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації.
У разі неможливості комісія повідомляє учасників місцевого референдуму в інший спосіб про початок перебігу одномісячного строку для збирання підписів учасників місцевого референдуму» .
Відповідно до Кодексу належної практики щодо референдумів органами влади відповідного рівня повинна доноситися об’єктивна інформація щодо питань референдуму. .
Об’єктивність в даному випадку досягається друком (або іншим висвітленням) не тільки тексту проекту, (або рішення, винесеного на голосування).
Агітація:
В більшості країн ЄС підходи до регулювання передреферендумної агітації, формулювання
питань, фінансування, організації референдумного процесу є однаковими як для
загальнонаціональних, так і для місцевих референдумів.
В Австрії, Польщі та Франції органи влади законодавчо зобов’язані поширювати об’єктивну інформацію. В Португалії також гарантується безкоштовний доступ до ЗМІ.
В Португалії та Угорщині органам влади взагалі заборонено брати будь-яку участь в кампанії, що супроводжує організацію та проведення референдуму.
В Чехії поширюється лише інформація стосовно дати і місця проведення референдуму, а використання ЗМІ взагалі не врегульоване.
В Іспанії агітація дозволяється лише партіям, коаліціям та об’єднанням, що представляють відповідний регіони або муніципалітет (при цьому парламент також має право проводити агітацію через ЗМІ).
В Мальті законодавчо передбачено збалансоване висвітлення позицій прихильників та опонентів винесеної на референдум пропозиції.
В Бельгії органи влади зобов’язані розповсюджувати серед населення брошури, в яких об’єктивно висвітлюється предмет та проблема референдуму, а також висвітлювати позиції прихильників та опонентів пропозиції.
1. Правова основа місцевих референдумів.
Порядок організації та проведення місцевих референдумів визначаються нормативними актами центральних органів або органів місцевого самоврядування.
Тим не менше, конституційне закріплення має місце у Бельгії,
Болгарії, Франції, Угорщини, Італії, Люксембурзі, Польщі, Португалії.
Конституційне регулювання може зводитися до визначення загальних принципів, спільних для референдумів усіх рівнів( Греція,Латвія,Литва).
Концепція способів
законодавчого регулювання місцевого референдуму є трирівневою та передбачає наявність:
Контитуційних положень;
Національних законів про місцеві референдуми;
Спецільного регулювання на місцевому рівні.
Поширення набуло законодавче закріплення можливості проведення референдуму на місцевому рівні (Естонія, Ірландія, Мальта, Швеція;
у Бельгії положення Конституції стосуються виключно місцевого референдуму.
У більшості федеративних держав існують положення про референдуми у суб’єктах
федерації, автономних округах та на локальному рівні.
Можливим є непряме закріплення можливості проведення
місцевого референдуму в основному законі(Чехія).
Положення ,що стосуються місцевого народного голосування, можуть міститися у різних національних законах:
про місцеві адміністрації (наприклад Ірландія), про місцеві ради (наприклад Мальта), про муніципалітети(Фінляндія)
Прийняття званого «імплементаційного» законодавства регулює
порядок оприлюднення рішень місцевих референдумів та надання їм юридичної сили.
Болгарія,Чехія,Угорщина,Франція,Польща,Португалія.
Вибір способу регулювання залежить від розподілу повноважень між національним, регіональним та місцевим рівнями управління в державі.
Зазвичай проведення локальних референдумів пов’язане із життям муніципалітетів. Вибір моделі
залежить від варіанту територіальної організації влади.
Регіональні провінційні референдуми можуть проводитись в державах де виключно провінції(Бельгія).
Предмет обов’язкових місцевих референдумів
зазвичай законодавчо визначений, а факультативні референдуми
проводяться щодо решти питань життя громади тієї чи іншої територіальної одиниці.
2. Типи місцевих референдумів. Предмет місцевого референдуму. Вимоги до питань, що
виносяться на місцеві референдуми
.
За критерієм
обов’язковості рішень референдумів виділяють імперативні та консультативні місцеві референдуми.
Відповідний вибір залежить від місця інституту народного голосування у системі прийняття публічно-
владних рішень на місцях.
Прагнення органів місцевого управління лише консультуватися з населенням є більш поширеним
Естонія, Ірландія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Швеція), ніж практика автоматичного визнання
юридичної сили прийнятих на місцевих референдумах рішень (Болгарія, Франція, Іспанія).
Країни ж, в яких існує інститут імперативного
місцевого референдуму, можуть окреслити досить широке коло питань, що можуть бути його предметом.
Практика законодавчого закріплення відкладальних та відхиляючих референдумів не дуже поширена.
До прикладу:
В Італії можливе проведення передбаченого
спеціальним законодавством відхиляючого референдуму щодо місцевого управління або місцевого статуту.
Предмет місцевого референдуму:
Законодавче визначення предмету місцевого референдуму у європейських країнах відбувається
двома способами: по-перше, шляхом визначення питань, що можуть бути винесені на референдум; по-
друге, шляхом визначення питань, що не можуть бути винесені на референдум.
Сферами, виключеними з
предмета місцевого референдуму, можуть бути:
а) призначення та зміна місцевих чиновників
(Бельгія);
б) питання бюджету, фінансової та фіскальної політики (Бельгія, Італія, Португалія, Іспанія);
в) вибори (Чехія, Угорщина; у Польщі та у деяких землях Австрії).
Найбільш поширеним предметом місцевих та регіональних референдумів є зміна кордонів
адміністративно-територіальних одиниць.
Естонія,Угорщина, Нідерланди
Обмеження щодо питань
Законодавство багатьох країн не передбачає обмежень щодо питань, які можуть бути винесені на референдум (Чехія,
Естонія, Фінляндія, Франція, Литва, Мальта, Польща).
Законодавство майже усіх європейських держав наголошує на
необхідній відповідності текстів, що подаються на референдум.
Зазвичай в контексті місцевих референдумів вимога процедурної дійсності зводиться до
дотримання принципів єдності форми та змісту.
Франція,Італія.
Вимога щодо
чіткості та однозначності питань, винесених на референдум, вважається безумовною.
Бельгія,Чехія,Португалія.
Законодавство деяких європейських країн містить вимоги щодо кількості питань, які одночасно
можуть бути винесені на місцевий референдум.
Болгарія,Італія, Польща.
У федеративних державах на референдуми виносяться
конституції (статути) суб’єктів федерації.
5. Особливості місцевих референдумів в Україні.
Предмет місцевого референдуму - питання, віднесені Конституцією та законами України до відання місцевого самоврядування, які не належать до компетенції органів державної влади.
Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території.
Вони мають обов'язковий характер та вищу юридичну силу відносно актів відповідних органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.
Місцевий референдум — згідно зі статтею 7 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення.
Процес місцевого референдуму здійснюється на засадах:
1) дотримання прав громадян на участь у місцевому референдумі, визначених Конституцією України та цим Законом;
2) дотримання принципів участі у місцевому референдумі, визначених цим Законом;
Процес включає такі етапи:
1) утворення дільниць для голосування на місцевому референдумі;
2) утворення та формування складу комісій з місцевого референдуму;
3) складання та уточнення списків учасників;
4) проведення агітації місцевого референдуму;
5) голосування;
6) підрахунок голосів учасників;
7) встановлення результатів місцевого референдуму та їх оприлюднення.
Суб'єктами процесу місцевого референдуму є:
1) учасник місцевого референдуму (далі - учасник);
2) ініціативна група з місцевого референдуму (у випадку проведення референдуму за ініціативою територіальної громади);
3) комісія з місцевого референдуму, утворена відповідно до цього Закону;
4) офіційний спостерігач від ініціативної групи, місцевої організації політичної партії, місцевого осередку громадського об'єднання, який зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом.
4. Порядок організації та проведення місцевого референдуму.
Питання референдуму може випадати з-під судової юрисдикції(Ірландія).
У порівнянні з національним рівнем юридичний перегляд результатів має менш централізований характер (винятком є Мальта).
В Італії питання змісту та форми є:
предметом розгляду Конституційного суду, а адміністративні суди мають справу зі скаргами стосовно результатів.
Питання можуть визначатися органами влади на місцях(Австрія);
Зазвичай питання перегляду є предметом розгляду у адміністративних (Бельгія,
Польща, Франція) або звичайних судах (Болгарія, Чехія, Угорщина);
Проведення місцевих референдумів може передбачати існування наглядового органу (Бельгія);
Оскарження референдуму:
Право оскаржувати результати місцевого референдуму може належати будь-якому виборцю.
(Чехія, Угорщина, Мальта)
або групі виборців чи органу, що ініціювали проведення референдуму(Болгарія).