Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Театр абсурду або драма абсурду — абсурдистський напрямок у…
Театр абсурду або драма абсурду — абсурдистський напрямок у західноєвропейській драматургії й театрі, який виник у середині XX століття. В абсурдистських п'єсах світ зображений як безглузді, позбавлені логіки накопичення фактів, вчинків, слів і доль.
Абсурд- безглуздість, нісенітниця, те, що суперечить здоровому глузду. Також незвичайний, нелогічний, дивний випадок або феномен, котрий не має сенсу, значення у розумінні людини та вважається протиріччям
Ініціаторами цього напрямку були письменники - румун Ежен Іонеско (Йонеско) та ірландець Семюел Беккет
спрямований на відтворення емоцій, насамперед — викликаних станом потрясіння свідомості, яка стикнулася з незбагненним світом і абсурдністю буття.
Драма-притча -п'єса соціального, історичного чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі.
риси екзистенціалізму:
тема - існування людини в центрі абсурдного буття; критика дійсності, що придушувала людську особистість; :
ідея - звільнення розуму і душі людини від абсурдної дійсності;
проблема вибору людини у надзвичайній ситуації;
герой - самотній індивідуаліст і песиміст, бунтар проти абсурдності світу;
етичні заперечення та протест проти будь-якого насильства;
створення "прикордонних ситуацій" (людина перед обличчям смерті);
проведення історичних паралелей та алегорій (твори з підтекстом, символікою, ілюзіями, подвійним змістом).
характерні риси
тема - існування людини в центрі абсурдного буття; критика дійсності, що придушувала людську особистість;
ідея - звільнення розуму і душі людини від абсурдної дійсності;
проблема вибору людини у надзвичайній ситуації;
герой - самотній індивідуаліст і песиміст, бунтар проти абсурдності світу;
етичні заперечення та протест проти будь-якого насильства;
створення "прикордонних ситуацій" (людина перед обличчям смерті);
проведення історичних паралелей та алегорій (твори з підтекстом, символікою, ілюзіями, подвійним змістом).
герої
затуркані внутрішньо і зовнішньо
протистоять суспільству (але не конкретному, яке пригноблює людину, а суспільству в цілому)
не розуміють, хто вони, де вони, часом ситуації з їх життя стереотипні та нереалістичні
автор
не пояснює причин деградації людини;
життя, на його думку, беззмістовне, сповнене хаосу, докорів сумління, абсолютно порожнє
людина сама винна у своїх нещастях
не виражає ні співчуття, ні обурення вчинками героїв
глядач
зміст того, що відбувається на сцені, не зрозумілий
має усвідомити, що безглуздо та марно боротися з цим сюрреалістичним світом. Необхідно просто повірити в нього та прийняти;
місце дії і часу
абстрактні, а значить – універсальні («завжди та всюди»);
:
представники та їх твори
Ф.Дюрремантт (Гостина старої дами)
С.Беккет(Чекаючи на Годо)
М.Фріш (Санта-Крус)
Е.Йонеско(Носороги)