Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Найхарактерніші особливості поведінки при порушеннях мовлення Михайлюк М…
Найхарактерніші особливості поведінки при порушеннях мовлення
Михайлюк М.В. ЛОГб-1-20-4.0д
Діти дошкільного віку
яскрава психомоторна розгальмованість, труднощі вироблення притаманних вікові гальмівних реакцій і заборон
складність в організації поведінки (навіть в ігрових ситуаціях)
інфантильні емоційні прояви з руховими розрядками, гучним настійливим плачем та криком
імпульсивність поведінки, схильність до емоційного зараження, запальність, що обумовлює сварки і бійки навіть з незначних причин
пряме непідкорення і негативізм з озлобленістю, агресією у відповідь на покарання, зауваження, заборони, втечі як реакції протесту
серед психологічних синдромів дошкільників виділяють соціальну дезорієнтацію, негативне самопред’явлення, сімейну ізоляцію, уникнення діяльності, вербалізм, хронічну неуспішність дошкільників
Діти шкільного віку
у деяких дітей тривалий час можуть спостерігатися особливості поведінки внаслідок підвищеної розгальмованості або, навпаки, загальмованості нервових процесів
із досліджень (Л.М. Шипіцина, Л.С. Волкова), молодші школярі з порушенням мовлення, на відміну від ровесників з нормальним розвитком, тривалий час є більш залежними від дорослих, для них притаманна пасивність, спонтанність поведінки (часто не можуть пояснити власних вчинків). У переважної більшості дітей домінують негативні емоції та підвищена схильність до стресових станів
має місце низький рівень довільності, внаслідок чого дітей важко залучати до роботи — за вказівкою вчителя виконувати те чи інше завдання, дотримуватися шкільного режиму
із перших днів перебування в школі у більшості дітей з порушенням мовлення виявляються труднощі у навчанні, зумовлені особливостями їх працездатності. Порушення працездатності можуть бути результатом незрілості чи ослабленості психічних процесів. При цьому нервові процеси бувають надмірно виснажливими, інертними, неврівноваженими
Підлітки
стійкі комунікативні труднощі та бар'єри об'єктивного плану (фонетичні, пов'язані з системним недорозвитком мовлення, порушенням його просодичних характеристик
суб'єктивного характеру, пов'язані з особистістю, недосконалістю володіння мотиваційним, рефлексивним, емоційно-особистісним і практично-дієвим компонентами комунікативної культури
Конфліктна поведінка
Має дві форми:
1) Агресивна поведінка. Діти самі провокують конфлікт, намагаються за допомогою сили довести свою перевагу, поводяться агресивно по відношенню до інших дітей (дорослих). У дітей з даним типом поведінки відзначається негативне ставлення до дорослих і однолітків, спостерігається низька або несформована потреба в спілкуванні.
2) Демонстративна поведінка. Зовні багато в чому схоже з агресивною поведінкою. Різниця полягає в мотиві поведінки. Мета демонстративної поведінки — залучення уваги. Поведінка дитини залежить від ситуації. Висока потреба у спілкуванні поєднується з амбівалентним ставленням до оточуючих.
Відсторонена поведінка
Такі діти або уникають спілкування з оточуючими, або спілкуються з малим колом однокласників. У конфліктних ситуаціях дитина може вести себе агресивно, або постаратися піти від проблеми (не брати чиюсь сторону в суперечці). Негативне або амбівалентне ставлення до ровесників і дорослих поєднується з низькою або несформованою потребою в спілкуванні
Саме діти з аутизмом відрізняються відстороненістю, замкнутістю. Вони з труднощами сприймають нові речі: іграшки, одяг. Відмовляються грати або спілкуватися не тільки з незнайомими людьми, але навіть з близькими.
Пасивна поведінка
Має дві форми:
1) Зовнішнє підпорядкування вимогам оточуючих. Діти виконують правила, підтримують думку більшості, яке часто суперечить власним уявленням. У дітей з даним типом поведінки часто спостерігаються афективні спалахи. Відзначається висока потреба в спілкуванні і амбівалентне ставлення до оточуючих.
2) Зовнішнє і внутрішнє підпорядкування вимогам оточуючих. Це діти із заниженою самооцінкою. Школярі відводять собі пасивну роль в спілкуванні. У дітей з даним типом поведінки відзначається амбівалентне ставлення до дорослих і однолітків при низькій потребі у спілкуванні.