Колективізація сільського господарства в Радянській Україні
Історіографія
Радянська історіографія
Міф про «кризу непу»
Ніби неп вичерпав свої можливості і став гальмом для подальшого розвитку економіки,
ніби за об’єктивних умов більшовицьке керівництвом закономірно переходило до реалізації комуністичного будівництва, складовими якого вважались індустріалізація, колективізація і культурна революція.
Проявами «кризи непу» називались хлібозаготівельні кризи.
Необхідність колективізації пояснювалась ідеологічно
неможливістю побудувати соціалістичне суспільство на двох засадах: великій машинній індустрії у промисловості і дрібнотоварному виробництві у с/г.
Колективізація називалась історичним досягненням компартії.
Сталін називав колективізацію «революцією згори».
Теза про «колгоспний рух»
Соціалістичні перетворення на селі подавались як рух знизу за створення колгоспів
Тези про «куркульський саботаж», «куркульську небезпеку»
Ворогами колгоспного будівництва називались куркулі
замовчування голоду
Тези сучасних історичних розвідок
неп був підготовчим етапом до чергового комуністичного штурму, здійсненому у вигляді індустріалізації, колективізації та культурно-національних перетворень
Суцільна колективізація не була результатом природно-історичного розвитку, а спробою силового насадження суспільству умоглядних конструкцій вождів Комуністичної партії.
Комуністична доктрина вимагала ліквідації селянської власності на засоби виробництва і категорично заперечувала ринкові відносини.
Напрями досліджень
селянський опір колективізації
причини і наслідки Голодомору 1932-33 рр. в Україні
роль «Торгсинів» під час Голодомору
запровадження паспортної системи
стан колгоспного селянства тощо.
Формування державного курсу на суцільну колективізацію.
Передумови суцільної колективізації
затвердження надмірних темпів форсованої індустріалізації;
неможливість викачати необхідні для форсованої індустріалізації ресурси з села в умовах існування хоча б часткового ринку.
подолання політичної опозиції, здатної стояти на перешкоді бездумному виконанню директив вищих органів влади;
формування більшовиками дієвих силових служб (ОГПУ, НКВД), здатних здійснити монтаж села в адміністративно-командну систему;
вирощування в селі соціальної опори для радянської владі в особі незаможних селян.
Розкуркулення
Хлібозаготівельні кризи у 1926-29 рр.
Опір колективізації
Вимушений відступ у насадженні колгоспів
ІІ етап суцільної колективізації в Україні
1-й етап суцільної колективізації (січень – березень 1930 рр)
Забезпечити форсовану індустріалізацію перекачуванням коштів з села лише за рахунок штучно організованих «ножиць цін» було не реально. Це недостатній і ненадійний ресурс. Необхідно було нав’язати селянину такий формат відносин, за якого він позбавлявся би права розпоряджатися власною продукцією, вмонтувати село в командну економіку.
В такий формат не вписувались заможні селяни.
Підготовка до суцільної колективізації передбачала відмову надавати підтримку розвитку кооперативного руху. Кооперативи мали з точки зору більшовиків серйозний недолік – вони зберігали за кожним учасником приватну власність і могли існувати тільки в ринковому господарстві.
Колгоспи ґрунтувалися на відчуженні власності.
Ступінь відчуженості засобів виробництва був різний:
- цілковитий у комунах;
- проміжний в артілях;
- початковий в ТСОЗах , в яких колективізувалась тільки функція, зазначена в самій назві.
Приводом до початку реалізації більшовиками соціального експерименту над селом послужили хлібозаготівельні кризи
1926-1927 рр
селяни вирішили не віддавати хліб за низькими цінами
1927-1928 рр.
Звинувачення селян у саботажі хлібозаготівель
Ст.107 Карного Кодексу:
позбавлення волі до 3 років з повною або частковою конфіскацією майна осіб, винних у злочинному підвищенні цін на товари шляхом приховування, не випуску товарів на ринок або шляхом скуповування
1928 -1929 рр.
Об’єктивні причини
З червня 1929 р. запровадили розверстку за принципом самообкладання
Для підготовки громадської думки до боротьби з основним опонентом перетворень у с/г, увімкнули режим інформаційної війни, повернулись до гасел часів «воєнного комунізму» про куркульську небезпеку та куркульський саботаж.
На листопадовому 1929 р. пленумі ЦК ВКП(б) було проголошено курс на суцільну колективізацію
була створена державна комісія під головування наркома землеробства СРСР Я.Яковлева.
Комісія ухвалила перейти в районах суцільної колективізації до політики «ліквідації куркуля як класу».
Механізм «ліквідації куркульства як класу» був визначений Постановою ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р. «Про заходи з ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації».
«контрреволюційний актив»
ліквідації шляхом ув’язнення в концтаборах або розстрілу
«інші елементи куркульського активу»
депортація у віддалені місцевості СРСР
Все майно конфісковувалося, залишались лише необхідні предмети домашнього вжитку
третя категорія
залишались на місці, але повинні були оселятись за межами колгоспних масивів.
Метою нової аграрної політики було створення колгоспів. Примусити селянина-власника до вступу в колгосп можна було тільки методом терору
Стаття СталінаЦентральним пунктом статті було твердження про те, що в колгоспи пішов середняк. «Рік великого перелому» з’явилася в газеті «Правда» в листопаді 1929 р
перехід до суцільної колективізації. Методом здійснення – розкуркулення
З метою визначення темпів і форм всеосяжного колгоспного будівництва у грудні 1929 р. працювала комісія під керівництвом наркома землеробства СРСР Якова Яковлева (Епштейн).
головною формою була визнана артіль.
приватна власність має велике значення, тому що має обслуговувати споживчі потреби селянина
З таким висновком не погодився Сталін.
В остаточній постанові ЦК ВКП(б) «Про темпи здійснення колективізації та заходи дороги держави колгоспному будівництву» від 5 січня 1930 р. було враховано саме сталінську позицію.
За термінами здійснення суцільної колективізації у вищезгаданій постанові виділялися 2 групи районів
хлібовиробні
хлібоспоживаючі
Україна
Сталін вважав, що суцільну колективізацію треба завершити протягом 1930 р
Суцільну колективізацію здійснювали в 2 етапи
вересень 1930-1931рр
січень-лютий 1930р
шляхом адміністративного тиску і примусу нав’язували селянам виробничі об’єднання невизначеної форми, близької до комуни
Дієвим методом здійснення колективізації було розкуркулення
Відповідно до директив з Москви розкуркулення і виселення куркулів здійснювалися як військова операція ДПУ УСРР.
Для її проведення в районах формувалися особливі загони з озброєних партійців і комсомольців, а в округах – із чекістсько-військового резерву, комуністів, комсомольців, піших і кінних частин міліції. До кожної округи прикріплювалися війська ДПУ і школи міліції (оперативний наказ ДПУ УСРР від 11 лютого № 4472)
Адміністративний тиск і примус.
У листі-скарзі селян маріупольського повіту можна прочитати «Тільки і бачимо різні податки, контрибуції, розпродаж. В колективи заганяють майже силою зброї»
здійнялась хвиля селянських протестів
прихований опір
інформаційна протидія – антиколгоспна агітація
скарги до вищіх посадовців, баб’ячі бунти, волинки.
напади селян на представників влади, сільських комуністів та активістів, підпал майна, псування тракторів, реманенту, худоби – за термінологією ОДПУ «терористичні акти».
збройна боротьба з діями влади (активна форма спротиву)
Щоб втихомирити селянські виступи більшовицьке керівництво вирішило пригальмувати колективізаційний наступ і піти на певні поступки.
Зразкового (Примірного) статуту с/г артілі
чітко визначено межу усуспільнення
стаття Сталіна «Запаморочення від успіхів»
Артіль є основною ланкою колгоспного руху, тому що вона є більш доцільною для розв’язання зернової проблеми»
Не можна насаджувати колгоспи силою, - повчав генсек. – Це було б нерозумно і реакційно
Сталін наголошував, що селяни правильно протестують проти викривлень політики партії окремими місцевими керівниками
Місцеві керівники розгубилися
Для роз’яснення ситуації до місцевих керівників 2 квітня було направлено закритого листа «Про завдання колгоспного руху у зв’язку з боротьбою з викривленнями партійної лінії»
Щоб зняти напруження на селі, в райони було спрямовано партгрупи
залучено 73 члена ЦК КП(б)У і центральних відомств. У прикордонних округах, зокрема Шепетівському, Тульчинському було повністю оновлено партійно-радянське керівництво.
Особливості перебігу 1 етапу суцільної колективізації і зокрема опір селянської маси, змусили партійну верхівку переглянути свої погляди на основну форму колгоспного господарства
дозволено приватну власність, яку замаскували терміном особиста власність.
товарно-грошових відносин
вільного ринку, хоча і обмеженого державою
Фактично під час першого етапу суцільної колективізації селяни вибороли собі присадибне господарство
Компромісним і тимчасовим кроком влади наприкінці 1-го етапу суцільної кол-ції можна вважати дозвіл на вихід з колгоспів
Літо 1930 р.
називають тимчасовим відступом у політиці суцільної колективізації
готувався новий наступ.
ІІ етап суцільної колективізації вереснь 1930 р.
направлено директивного листа «Про колективізацію» всім партійним комітетам, в якому пропонувалося відмовитися від вичікувальної політики і перейти до активних дій
добитися вирішальних зрушень у організації нового потужного піднесення колгоспного руху
замість прямого адміністративного тиску пропонувалося створювати нестерпні умови для індивідуальних господарств через завдання і податки
могла бути ефективною лише в умовах постійної загрози розкуркулення
наступ на куркуля було оголошено частиною боротьби за колективізацію
Одночасно Сталін наголосив (у листі до Молотова) посилити агітацію колгоспів у пресі – розповідати про приплив селян до колгоспів
Загроза розкуркулення істотно впливала на хід колективізації 1931 р.
податково-пільговий перепад
колгоспники звільнялися від податків, тоді як індивідуали обкладалися, не рахуючись з будь-якими нормами
Для перешкоди ймовірному недосіву партійно-радянським керівництвом було передбачено заходипостановою ЦВК СРСР від 12 квітня 1931 р. і законом про сільгосподарський податок:
Всю землю не засіяну в строк, відбирати і передавати колгоспам.
Податки на одноосібників (а також розрахунок по хлібозаготівлях) визначатимуться в розмірах минулорічних посівів.
для засіву цієї землі колгоспи можуть залучати коней та ін.реманент за твердими розцінками