Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
СТИЛІ І ЖАНРИ ПЕДАГОГІЧНОГО КРАСНОМОВСТВА Виконала Павлушко Г.А., 132…
СТИЛІ І ЖАНРИ ПЕДАГОГІЧНОГО КРАСНОМОВСТВА
Виконала Павлушко Г.А., 132 група
Стиль –
це спосіб здійснення чого-небудь (створення і виголошення
промови), що характеризується сукупністю своєрідних засобів; сукупність
відмінних якостей (манер, звичок, характеру роботи, особливостей
мовлення тощо), що дає змогу протиставляти поведінку й діяльність однієї
людини іншій.
Сучасні дослідники виділяють
три стилі
раціональний
емоційний
синтетичний
Найтиповішим є поділ, що
репрезентує академічне красномовство, судове, соціально-політичне, церковно-
богословське й соціально-побутове.
Відповідно кожен із них представлений жанрами.
Так, наприклад,
жанрами
академічного є наукова доповідь, повідомлення, огляд, відгук опонента та
ін., соціально-побутового – ювілейна промова, тост, поминальна промова
тощо.
Особливу роль риторика відіграє в діяльності вчителя, покликаного готувати майбутніх громадян до повноцінного життя, у якому успіх нерідко залежить від рівня готовності розв’язувати проблеми засобами мовлення.
Це означає, що
основну увагу потрібно зосередити не стільки на розвиткові публічного красномовства, скільки на нормах, стратегіях і тактиках мовленнєвої поведінки
в різних ситуаціях соціального буття.
Комунікативна діяльність педагога базується на
практичних знаннях про способи використання мовленнєвих засобів для
розв’язання завдань педагогічного спілкування.
У зв’язку з цим важливе
значення має оволодіння теорією і практикою професійних мовленнєвих жанрів
(далі – МЖ).
Мотиваційною основою для вивчення теорії МЖ вважаємо такі висновки М.
Бахтіна:
Теорія МЖ пропонує універсальний підхід до мовленнєвої поведінки людини, механізмів породження й інтерпретації текстів.
Знання теорії жанрів дає змогу людині почуватися впевнено в багатьох
життєвих ситуаціях, повніше і яскравіше розкривати свою індивідуальність,
гнучкіше й тонше відображати неповторну ситуацію спілкування.
МЖ організують мовлення практично таким же чином, як його організують
граматичні форми.
Переважають два підходи до розуміння терміна
жанр
Літературознавчий зміст жанру
охоплює тільки твори художньої літератури,
Лінгвістичний
додає тексти, різноманітні за обсягом, змістом і
функціональним спрямуванням.
Наявні концепції жанру
умотивовують поділ МЖ
на три групи:
1. Перша група
– це концепції, що спираються на класичне визначення жанру.(Аристотель, Н. Буало; у цьому випадку жанр розуміють або дуже вузько, або
надто широко).
2. Друга група
виходить з опису окремих аспектів жанрової організації
мовлення (сюди відносять також теорію холодних культур і прецедентних
текстів; такий підхід характерний для лінгвістів, що вивчають з різних сторін
розмовне мовлення, а також для стилістів, психолінгвістів, соціолінгвістів,
філософів, етнографів і антропологів).
Третю групу становлять дослідження, що спираються на концепцію М.
Бахтіна, згідно з якою людське мовлення у типових ситуаціях відливається в
готові форми МЖ, кількість і різноманітність яких неосяжна.
ЖАНР
– це вид творів у галузі якого-
небудь мистецтва,який характеризується певними сюжетними та
стилістичними ознаками.
У результаті аналізу наукової літератури
виявляємо різне розуміння жанру:
1) як стійкий тип текстів (розповідь,
повість, бесіда, стаття, указ, нарис, репортаж), що історично склалися;
2) не як суму специфічних суто формальних рис ряду творів, а як таку систему компонентів форми, пройняту досить визначеним і багатим змістом
3) як різновид функціонального стилю, форму мовного спілкування, продиктовану певними умовами побудови композиційно цілісного
висловлювання
4) як факт суспільної свідомості, як інструмент, наукового пізнання і як вид та
форму результатів пізнання тощо.