Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
РИМСЬКА РЕСПУБЛІКА НАПРИКІНЦІ ІІ – НА ПОЧАТКУ І СТ. ДО Н.Е. БОРОТЬБА…
РИМСЬКА РЕСПУБЛІКА НАПРИКІНЦІ ІІ – НА ПОЧАТКУ І СТ. ДО Н.Е. БОРОТЬБА ОПТИМАПТІВ І ПОПУЛАРІВ
Нумантинська війна в Іспанії.
143-133 рр. до н.е
консул Квінт Цециллій Метелл 143-141 рр
Близька Іспанія
декілька кельтіберських міст та поселень, серед яких була Кентобріга
станом на кінець 143 року до Р. Х. Ближня Кельтіберія все ще не була підкорена
для остаточної перемоги у регіоні римське військо мало зайняти велике місто Контребія, що було столицею кельтіберів.
перша спроба захопити Контребію за допомогою облоги завершилася для римлян невдачею
неочікувано атакував столицю та за лічені години завоював місто, яке до того не міг взяти протягом місяців
провів блискавичну військову операцію проти племен ареваків, які у цей час займалися збором урожаю та не були готові до війни
не вдалося покорити Нуманцію
Квінт Помпей 141-139 рр. до н.е
Похід у землі едетанів
Лагні
розбили загони лузитанів
Невдала облога Нуманції
Солдати Помпея страждали від холоду та мору, багато з них вмерло від дизентерії
Помпеїв договір
Положення жителів Нуманції та Терманції, незважаючи на серію блискучих тріумфів, було близьким до критичного через дефіцит продовольства, спричиненого розореннями полів ареваків, здійснених римлянами ще за Метелла
між Помпеєм та ареваками розпочалися перемовини з мирного урегулювання конфлікту. При ухваленні договору, знову ж таки намагаючись показати себе переможцем у очах сенаторів, Помпей де-юре вимагав від захисників міст беззаперечної капітуляції (deditio), адже тільки така домовленість «була б гідною Риму»
де-факто між Квінтом Помпеєм та ареваками була укладена домовленість, за якою проконсул надавав останнім гарантії, що після виконання низки вимог
Гай Гостилій Манцін
Манцинів договір
Тиберій Гракх
вдалося суттєво пом'якшити умови домовленості
домовленість врятувала життя 20-30 тисяч римських та італійських військ під орудою Манціна
Сципіон Африканський Молодший
Літня кампанія Сципіона
Карпетанія
Взяття Нуманції
у жовтні 133 року до н.е, Сципіон звів два нових табори
облога міста затягнулася через те, що місто мало значні запаси продовольства, які, між іншим, час від часу поповнювалися завдяки аревацьким союзникам нумантинців, що підвозили в Нуманцію запаси їжі річкою Дуеро
Взимку 133 року до Р. Х. спроба нумантинців прориву оборони римлян на чолі з Ректугеном нарешті завершилася успішно.
Влітку 133 року до н.е. положення нумантинців стало критичним. Жителі міста наважилися послати до римлян посольство на чолі з аристократом Аваром, яке римляни відіслали назад — послів по поверненні вбили самі ж нумантинці
згодом тріумфатор Публій Корнелій Сципіон Еміліан скликав старійшин північних та південних іспанських міст для подальшого мирного устрою Іберії.
Область Нуманції Сципіон розділив між її сусідами. Ненадійні союзники обкладалися грошовими штрафами[
Соціальна боротьба: друге повстання рабів на Сицилії, виступ Аппулея Сатурніна.
Друге Сицилійське повстання
104 до н. е. — 100 до н. е.
Біля Гераклеї Мінойської, на південно-західному узбережжі острова, 80 рабів влаштували змову і вбили свого господаря— римського вершника Публія Клонія
Швидко кількість повсталих дійшла до 2 тис. осіб. 600 солдатів з гарнізону Енни, посланих Нервою, були розбиті.
На загальних зборах повсталі обрали раду, а царем проголосили раба Салвія, який користувався популярністю вправного ворожбита. Обраний царем, він прийняв ім'я сирійського царя-узурпатора Трифона, який в 140-х роках до н. е. захопив владу у Сирії.
Сальвій розділив своє військо на три частини, призначивши над кожною окремого командувача. Їм він наказав робити глибокі набіги по всій Сицилії і після них кожен раз зустрічатися в певному місці в один і той же час.
Салвій взяв в облогу місто Мурганція в східній частині острова. Нерва з'явився на допомогу з загоном у 10 тис. Йому вдалося захопити табір рабів, зайнятих облогою міста.
захопити Мурганцію Салвію не вдалося. Хоча він оголосив вільними міських рабів, господарі, в свою чергу, обіцяли їм свободу, якщо вони допоможуть відбити напад Салвія.
у західній частині острова виник другий осередок повстання.
Керуючим одного з маєтків в області Лілібея був раб, кілікієць Афініон, в минулому, ймовірно, пірат. Він підняв на повстання 200 рабів.
Коли у Афініона зібралося військо в 10 тис. вояків, він зробив спробу захопити Лілібей, але зазнав невдачі і зняв облогу. Вищої точки повстання досягло тоді, коли Афініон визнав Трифона царем, а себе —— лише його головнокомандувачем.
Після того як Нерві власними силами не вдалося впоратися з повстанням, римський сенат, незважаючи на майбутню війну з кімврами та тевтонами, перекинув до Сицилії у 103 році до н. е. армію у 17 тис. легіонерів під головуванням претора Луція Ліцінія Лукулла.
Раби були розбиті втративши близько 20 тис. осіб. Поранений у ногу Афініон залишився на полі бою, а Трифон із залишками війська втік до Тріокалу.
Раби впали духом, і серед них почалися розмови про те, щоб скласти зброю і знову скоритися господарям
Діяльність Тиберія і Гая Гракхів. Аграрне законодавство після смерті Гая Гракха.
Законопроект 134р. до н.е
обмеження 500 югерів орної землі
максимальна власність сімї -1000югерів
Молоземельні та дрібні власники підтримали проект
Марк Октавій наклав вето але його усунули з посади
Тиберій передав казну Аттая ІІІ комісії та розподілив
вільні кошти серед колоністів
Семпроній Гракх та його аграрні реформи
Обезземелення дрібних вільних землеробів, які поповнювали військо
Вбивство Тиберія
Консул 132 р. Попілій Ленат продовжував
реалізацію аграрної реформи
Сенатори обмежили повноваження аграрної комісії, позбавивши її права проводити судові справи
У 131-125 рр. закон про таємне голосування на народних
зборах і право бути обраним трибуном на наступний рік
Гай Гракх
Домігся повернення судових повноважень аграрній комісії спряв створенню нових колоній
закон про продаж по низьких цінах зерна з
державних комор міському населенню
створення судових комісій для
вершників
Зовнішня політика Риму на Заході наприкінці ІІ ст. до н.е.: Югуртинська війна, військова реформа Марія, війни з кімврами і тевтонами.
Югуртинська війна 112 до н. е.-105 до н. е.
Командування Луція Кальпурнія Бестія
Захопивши декілька міст, вони уклали мирний договір з Югуртою на умовах виплати великої контрибуції
Командування Квінта Цецилія Метелла
навесні 109 року до н. е. вони знов рушили до Нумідії.
захопили стратегічно важливе м. Вагу, потім нанесли нумідійцям нищівної поразки на річці Мутул, розбили їх біля м. Зама та загнали Югурту до м. Тала.
Метелл захоплює фортецю, де переховувався Югурта, тож останній разом із синами, рятуючись втечею, перетнув кордони Мавританії, де згодом звернувся за підтримкою до тамтешнього царя і свого тестя — Бокха.
Римський головнокомандувач вів перемовини з мавританським царем, намагаючись схилити його на свій бік, коли дізнався про своє зміщення з посади.
Командування Гая Марія
захопив дві фортеці та спалив велике м. Капсу
Розбивши нумідійців ще раз під Циртою, до Гая Марія були надіслані мавританські посли, які принесли згоду царя Бокха на видачу Югурти римлянам, за великі поступки зі сторони Марія
1 січня 104 року до н. е. Гай Марій з тріумфом з'являється у Римі. Югурта був ув'язнений до підземної камери Мамертинської в'язниці, де того ж дня був задушений як ворог римського народу
Командування Спурія Постумія Альбіна
у 110 році до н. е. війна відновлюється
табір вночі було захоплено нумідійським військом
У 109 році до н. е. Югурта укладає з переможеними новий мирний договір
на його умовах, які були надзвичайно принизливими для римської армії
військова реформа Гая Марія
скасував попередній принцип комплектування легіонів
армія повинна була комплектуватися лише на добровільних засадах, незалежно від майнового цензу
до армії могли потрапити всі охочі
Брали до уваги лише громадянство і придатність до військової служби
Строк служби становив 16 років
Після цього воїни могли йти у відставку і наділялись землею
змінено структуру війська
Основною бойовою одиницею залишався легіон, який поділявся на десять когорт.
Когорта складалася з трьох маніпулів, маніпул — з двох центурій.
У кожній когорті були свої маніпули гастатів, принципів і тріаріїв. І озброєння, і місце в строю визначалися командирами, а не за майновим цензом
В армії була встановлена жорстка дисципліна, солдати мусили постійно навчатися, працювати в таборі, прокладати дороги та споруджувати укріплення
Кімврська війна
113-101 р. до н. е.
Вторгнення кімврів (113 р. до н. е.)
Кімври в Галлії (112 - 106 рр. до н. е.)
Битва при Араузіоні (105 р. до н. е.)
Битва при Аквах Секстієвих (102 р. до н. е.)
Тевтони і амброни рушили до Італії уздовж берегової лінії і влітку 102 року до н. е.
Спроби варварів взяти табір штурмом були відбиті, тоді вони вирішили обійти його і пройти до Італії дещо північніше.
римляни розбили табір на високому пагорбі
На 3-й день після бою римлян атакували тевтони з уцілілими амбронами
Позиція була зручна для римлян, варварам доводилося підніматися по крутому схилу. Скоро легіонери відтіснили тевтонів вниз на рівнину, де ті стали будуватися в бойовий порядок.
У цей момент їм у тил з лісу вдарив загін Клавдія Марцелла з 3 тисяч легіонерів, посланих заздалегідь Марієм у засідку.
1 more item...
Битва при Верцеллах (101 р. до н. е.)
Союзницька війна і Лівій Друз.
91-87 рр. до н. е.
плебейський трибун Марк Лівій Друз Молодший
законопроект: надати італійським союзникам права римського громадянства
Сенат категорично відмовив, а самого Марка Лівія було вбито в Римі
італики
серйозно ущемлені у своєму економічному стані, і передусім в аграрному питанні: вони навіть не могли і мріяти про отримання хоч би в майбутньому земельних ділянок в якості повноправних громадян
не було легальних шляхів у відстоюванні своїх інтересів, і вони взялися за зброю
хотіли під час одного з латинських свят принести в жертву на Альбанській горі двох консулів 91 року – Луція Марція Філіпа і Секта Юлія Цезаря
План зірвався, і тоді італіки почали готуватися до відкритого наступу.
федерація усіх італійських громад і міст з центром в місті Корфіній
вибрали Раду п'ятсот і почали карбувати свою власну срібну монету «Італія». Її символом, свого роду гербом, стало символічне зображення бика, який їсть римську вовчицю.
сформували два військові угрупування: північне – марси, пелінги, вести на чолі з марсом Помпедієм Сілоном і південну – самніти, лукани й інші на чолі з самнітом Папієм Мутілом.
Спираючись на численну і добре організовану армію, а також на свою політичну організацію, італики досягли в 90 р. до н. е. великих успіхів
89 рік став менш вдалим для італіків, які зазнали декілька поразок від Сулли, хоча продовжували хоробро битися
претор Гай Сервілій прийшов у місто Аскула і почав народу погрожувати вони обізлилися і вбили його і його легата у театрі і пізніше усіх римлян у місті, оскільки італіки дізналися про підготовку повстання.
Почали це повстання марси, тому інша назва – Марсійська. Пізніше до них приєднались інші. Повсталі виставили армію в 100 тис. чоловік, причому вона мала таку ж високу військову виучку і організацію, що і власне римська, оскільки італіки здавна служили в римській армії в якості допоміжних частин.
Ополчення італиків швидко перебільшило 200 тисяч чоловік, тоді як чисельність всієї римської армії не досягала і 130 тисяч. Складність повстання полягала в тому, що далеко не всі італіки приєдналися до повстання.
Етруски і умбри зберегли вірність Риму
Латинські колонії також підтримали Рим і вони були розкидані по всій Італії.
Римське військо почало зосереджуватися навколо Рима, адже ніхто не знав, з якого боку і в якій кількості будуть нападати італики
Вже в 91 році римляни пішли на перші поступки: дарували права римського громадянства племенам, які не брали участі у війні, тобто етрускам й умбрам.
Наприкінці 90-х років консул Луцій Юлій Цезар прийняв закон Юлія Цезаря, про те що права громадянства надавались усім італікам, що залишалися вірними Риму, що зупинило розповсюдження повстання далі.
1 more item...
Громадянські війни 80-х рр. І ст. до н.е.
Сульпіцій Руф
провести чищення сенату, вигнавши з нього усіх сенаторів, що мають борги понад 10 тис. сестерцій
розподілити усіх нових громадян і вільновідпущеників по усіх 35 трибам, що зрівнювало б їх в правах із старими громадянами
запропонував повернути з вигнання засуджених за політичну діяльність
Пропозиції Сульпіція Руфа мали успіх в народному зібранні і, незважаючи на запеклий опір оптиматів, були в 88 р. до н. е. прийняті і стали законом.
Нові громадяни (колишні італійські союзники) виражали невдоволення своїм неповноправним положенням і вимагали повернення до демократичних законів Сульпіція про розподіл союзників по усіх трибам.
Сулла
Після проведення виборної кампанії на наступний, 87 рік до н. е. Сулла на чолі шести легіонів відбув на схід.
Це розв’язало руки супротивникам сенатської олігархії.
Для зміцнення влади олігархії, від імені якої виступав Сулла, він реформував державний устрій
змінив порядок голосування в народному зібранні, повернувши його до старої, так званою сервієвської, системі, що забезпечує переважання заможної частини громадян (першого розряду).
закон, за яким усі запропоновані трибунами законопроекти повинні заздалегідь обговорюватися в сенаті
різко обмежив права народного зібрання і народних трибунів
зміцнив ряди сенату, включивши туди 300 нових членів зі своїх прибічників
закон, за яким сенатський воєначальник Сулла відсторонявся від командування армією, що відпливає на схід воювати з понтійським царем Митридатом VI, і замінювався Марієм, що знову вступив в союз з популярами
У народному зібранні Сульпицию і його прибічникам вдалося провести свою пропозицію, але усунути від командування армією Суллу виявилося неможливим
Легіонери підтримали Суллу, який не підкорився рішенню народного зібрання. Сулла повів війська на Рим і з боєм опанував «вічне місто».
Уперше в римській історії армія виступила проти існуючого уряду і повалила його. Уперше в римській історії місто Рим було взяте римськими ж військами, а в межах римських міських стін знаходилося озброєне військо, яке, згідно з римськими законами, було заборонено вводити в Рим.
Сулла передусім розправився з Сульпіцієм і його прибічниками. Вони були засуджені, загинули або втікли. Гай Марій був схоплений, засуджений на смерть, але втік з в’язниці і після поневірянь ховався в Африці.
У оптиматів для перемоги над маріанцями в народному зібранні не було легальних шляхів. Їх можна було повалити лише пустивши в хід озброєну силу.
Таку силу мав в розпорядженні Сулла, що успішно воював на Сході проти Митридата VI.