Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Тема 3: Творення держав - Coggle Diagram
Тема 3: Творення держав
3. Етапи формування політичної карти світу
Стародавній етап розпочався з виникненням, розквітом і занепадом перших державних утворень. В той час державні кордони переважно збігалися з природно-географічними рубежами. Цей етап тривав до V ст. н. е.
Трипільська цивілізація (культура);
Велика Скіфія, Велика Сарматія, Антський союз, Київська Русь
Давній Єгипет, Давня Греція, Давній Рим, Індія, Китай та ін
Середньовічний етап формування політичної карти світу охоплював V—XVII ст. Це формування феодалізму. Відбувались суттєві зміни функції держави. Почало швидкими темпами розвиватися господарство. Виникли ремісні цехи із дуже сильною внутрішньою організацією. Зародження елементів ринкової економіки поєднувалося з поширенням феодальної роздробленості.
Так виникають феодальні держави в Індії, Китаї, могутня Османська імперія
За рівнем державно-територіального поділу суходолу попереду безперечно була Європа. Певною мірою до неї наближалась Азія. Африка, Америка, Австралія з Океанією залишалися далеко позаду.
Новий етап творення політичної карти світу тривав із середини ХУП ст. до Першої світової війни на початку XX ст. Він ознаменувався утвердженням і пануванням ринкових відносин. Розквіт епохи Великих географічних відкриттів заклав підвалини європейської колоніальної експансії.
Колоніальні завоювання, розпочаті Іспанією і Португалією ще в часи середньовіччя, охоплюють різні куточки Землі. До них приєднуються молоді капіталістичні країни — Нідерланди, Англія, Франція, а згодом і Німеччина. Росія захоплює Україну, Кавказ, величезні простори Сибіру і Далекого Сходу.
У ХУШ ст. вибороли незалежність Сполучені Штати Америки. На початку XIX ст. звільнились іспанські й португальські колонії Латинської Америки. Виникло 15 нових незалежних держав.
Упродовж XIX ст. і до Першої світової війни європейські держави захопили майже всю Африку, Росія поневолила Середню Азію. Було завершено поділ світу між найсильнішими на той час державами. Закінчився і новий етап творення політичної карти світу.
Новітній етап формування політичної карти світу розпочався після завершення Першої світової війни і триває донині. На цьому етапі можна доволі чітко виділити три періоди.
Третій період ознаменувався крахом комуністичної системи. Він розпочався з 90-х років XX ст.
об'єднання ФРН і НДР;
розпад СРСР, Югославії і Чехословаччини;
На місці СРСР утворилось 15 держав, у тому числі Україна (24 серпня 1991 р.), Югославії - 5, Чехословаччини - 2.
Другий період новітнього етапу творення політичної карти світу почався після завершення Другої світової війни. Окупація деяких країн Європи і Азії радянськими та американськими військами призвела до поділу світу на два ворожі табори.
СРСР і США захопили різні частини одних і тих самих країн. Це призвело до утворення "двох" Німеччин, "двох" Корей, "двох" В'єтнамів. Утворилося і "два" Китаї (КНР і Тайвань).
утворення великої кількості незалежних держав у Африці, Азії, Океанії, Латинській Америці.
Перший період почався фактично ще наприкінці Першої світової війни. Почали руйнуватися великі багатонаціональні імперії: Російська і Австро-Угорська.
На політичній карті світу з'явилися держави: Польща, Чехословаччина, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Королівство сербів, хорватів і словенців та ін. Були проголошені незалежними державами Україна, Білорусь, Грузія, Азербайджан, Вірменія тощо
1. Основні способи переходу до державного стану
1. Східний ("азійський") шлях
В Єгипті, Вавилоні, деяких країнах Африки виникнення держави значною мірою було пов'язане з природно-кліматичними умовами.
Поливне землеробство спричинило необхідність виокремлення групи осіб, які виконують управлінські функції.
2. Античний шлях
Основними чинниками утворення держави у Давній Греції і Давньому Римі були:
поступовий розпад родової організації влади, перехід від колективної до приватної власності на землю, засоби виробництва, класове розшарування.
3.Германський шлях
Виникнення франкської держави було прискорене завоюваннями германськими племенами (варварами) значних територій Римської імперії.
Це виявило неспроможність управління в нових умовах, привело до формування держави ранньофеодального типу.
4. Слов'янський шлях
Головною формою державного впорядкування у східнослов'янських племен були князівства.
Унаслідок розпаду первісної общини у слов'ян виникає ранньофеодальна держава.
4. Визнання держав
Представники конституційної теорії (Л. Оппенгейм, Г. Лаутерпахт) вважають, що лише визнання створює державу як суб'єкт міжнародного права. При такому підході правосуб'єктність визнається держави ставиться в залежність від існуючих держав, що порушує принцип суверенної рівності.
У доктрині міжнародного права існують дві теорії визнання: декларативна і конститутивна.
Згідно декларативної теорії (Ф. Ф. Мартенс) визнанням лише заявляється (декларується) факт виникнення нової держави як суб'єкта міжнародного права, але визнання не робить ніякого впливу на правосуб'єктність визнається держави.
Форми міжнародного визнання:
Визнання де-юре
Визнання де-факто
Визнання ad hoc
разове тимчасове визнання, коли такий акт має вимушений характер для того, щоб вирішити конкретні питання між державами, які офіційно не бажають визнавати одна одну.
Застосовується, коли у держави, що здійснює визнання, немає впевненості в міцності нового суб'єкта міжнародного права тощо.
повне офіційне визнання держав (державоподібних суб'єктів міжнародного права) або їх урядів.
2. Особливості виникнення держав
До закономірностей виникнення, розвитку держави можна віднести:
закономірності розвитку форм права і
держави та їх елементів і видів;
закономірності дії державного механізму,
механізму правового регулювання,
закономірності формування права і виникнення державності
створення режиму законності і
правопорядку тощо.
Розрізняють два основні шляхи виникнення держави:
Європейський (Афіни, Рим, давньогерманські держави);
У Європі головним чинником утворення держави було класове розшарування суспільства в зв'язку із формуванням приватної власності на землю, худобу, рабів;
У Афінах появу держави нерідко називають класичною формою походження держави. Вона виникла безпосередньо із внутрішніх, класових протиріч, які розвилися в надрах родоплемінного суспільства;
У Римі перехід до державності супроводжувався боротьбою плебеїв (прийшлого населення) проти патриціїв (римського родового вельможного панства);
Східний, азіатський (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія та ін.).
Особливості виникнення держав східного типу:
1)основу економічних відносин складає державна форма власності;
2) приватна власність має другорядний характер;
3) державна влада є деспотичною;
4) є потужний чиновницький апарат;
5) відбувається сакралізація (освячення) влади;
6) встановлюються застій і нерухомість у суспільстві, яке протягом століть не розвивається.
Причини виникнення держави
Виділяють економічні, соціальні, демографічні та політичні передумови виникнення держави:
потреба у більш досконалих формах керування суспільством у результаті розвитку виробництва, поділу праці, зростання чисельності населення;
• підтримання суспільного порядку, що забезпечується за допомогою загальнообов’язкових соціальних норм;
• захист території та ведення війни;
• необхідність організовувати значні суспільні роботи.
5. Проблема невизнаних держав. Частково визнані держави
Відмінності між невизнаними державами та частково визнаними полягають у тому, що:
«Невизнана держава» – це держава, яка володіє усіма ознаками державності і яка після проголошення відокремлення та незалежності була визнана менше ніж третиною від загальної кількості визнаних держав.
Державу, яка визнана більше
ніж третиною держав, можна вважати «частково визнаною».
Перед міжнародною спільнотою постає питання: визнавати чи не визнавати новоутворену
державу?
З одного боку, можна розв’язати гуманітарні проблеми на відповідній території;
надати гарантії безпеки новим державам; країни, які визнали нові державні утворення, зможуть легалізувати власні інвестиції в цих державах.
Однак, з іншого боку, визнання нових держав може призвести до етнополітичної нестабільності та розв'язання конфліктів шляхом відокремлення від держави й утворення нової.
Переважаюча на сьогодні в доктрині міжнародного права думка щодо наслідків визнання полягає у тому, що відповідні утворення набувають ряд прав та привілеїв лише після
акту їхнього визнання іншими суб’єктами міжнародного права
це негативно впливає на їхній економічний розвиток, обмежує доступ до міжнародних організацій і ринків, ускладнює їхню співпрацю із суверенними державами у різних сферах.
Реалізація принципу самовизначення народів порушує право іншої держави на територіальну цілісність.
У ситуації
щодо Косово наявність такої колізії є сумнівною, оскільки це утворення має певну автономію від Сербії.
Абхазія функціонує як самопроголошена незалежна держава. Грузія вважає Абхазію своєю суверенною територією.
Прикладом такої колізії є ситуація на Близькому Сході, в якій Палестина бореться за свою державність, порушуючи територіальну цілісність Ізраїлю.
Сомаліленд- самопроголошена республіка, північна частина Сомалі. Не визнана жодною, навіть не визнаною державою.Сомалі вважає Сомаліленд своєю суверенною територією.