Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Тема 7.Форми державного устрою - Coggle Diagram
Тема 7.Форми державного устрою
2. Унітарні держави:: ознаки , різновиди
Унітарна держави - це проста єдина держава, складовими частинами якої є адміністративно-територіальні одиниці, які не володіють суверенними правами (Україна. Болгарія, Польща, Франція, Італія, Швеція та ін.).
Основні ознаки
:
• до складу не входять державні утворення, що наділені ознаками суверенітету, адміністративно-територіальні одиниці (область, район та ін.) не можуть мати якої-небудь політичної самостійності;
• єдина конституція і єдина система законодавства;
• єдина система вищих органів державної влади - глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких розповсюджується на територію всієї країни;
• єдине громадянство та єдина державна символіка;
• єдина судова система;
• у міжнародні відносини вступає лише держава.
Деякі унітарні держави мають автономні утворення (Грузія, Іспанія, Італія, Україна та ін.).
Такі держави називають децентралізованими унітарними державами з елементами федералізму.
Автономії мають внутрішнє самоуправління, як правило, у сфері адміністративної діяльності, вони володіють певною самостійністю й у сфері законодавства
Централізована унітарна держава характеризується тим, що управління на всіх суб-національних (нижчих загальнодержавного) територіальних рівнях здійснюється адміністрацією, що призначається вищим органом виконавчої влади.
Відносно децентралізована унітарна держава характеризується поєднанням прямого державного управління на місцях із місцевим самоврядуванням: на вищому (область) та середньому (район) рівнях одночасно функціонують органи виконавчої влади загальної компетенції та органи місцевого самоврядування.
Децентралізована унітарна держава характеризується тим, що місцеві органи формуються незалежно від центральних органів влади (обираються населенням і т. ін.) та користуються значними повноваженнями у вирішенні місцевих питань.
3. Федеративні держави:ознаки , різновиди
Основною ознакою федеративної держави є поділ суверенітету між двома рівнями (федеральним і суб'єктів федерації), що передбачає, зокрема існування двох систем державної влади та управління, кожна з яких діє у визначених межах.
Серед ознак виокремлюють два рівні державно - владних органів і органів управління - федерації та її суб'єктів (прикладом може слугувати РФ - Президент РФ, Федеральні збори РФ, уряд РФ, Верховний суд РФ та ін.
Характерною рисою федерації є присутність двопалатного парламенту.
Законодавство поділяється на федеральне законодавство та законодавства суб'єктів федерації, які, своєю чергою, повинні відповідати федеральному законодавству.
Може бути реалізована дворівнева система правоохоронних і судових органів.
Федеративність є зазвичай ознакою держав, які історично формувалися шляхом об'єднання чи завойовування різних територій. Історія свідчить, що найстійкішими є федерації, створені на територіальній основі.
США, Мексика, ФРН
Федерація - форма державного устрою, за якої вищі територіальні одиниці держави мають певну юридично визначену політичну самостійність.
Складові частини федерації - це своєрідні державоподібні утворення, які називають суб'єктами федерації, а територія федерації складається з територій її суб'єктів.
Натомість федерації, які будувалися за національно-територіальною ознакою (колишні СРСР, Югославія, Чехословаччина, сьогоднішня Росія, Індія), змушені рахуватися з можливими сепаратистськими проявами, які загрожують цілісності такої держави.
Різновиди федерацій:
Європейські федеративні держави:
Австрійська Республіка
Боснія і Герцеговина
Королівство Бельгія
Федеративна Республіка Німеччина
Російська Федерація
Швейцарська Конфедерація
Азійські різновиди:
Ісламська Республіка Пакистан
Малайзія
Об'єднані Арабські Емірати
Республіка Індія
Республіка Ірак
Союз М'янма
Федеративна Демократична Республіка Непал
Африканські федерації:
Федеративна Демократична Республіка Ефіопія
Союз Коморських Островів
Федеральна Республіка Нігерія
Республіка Південний Судан
Республіка Судан
Федеративна Республіка Сомалі
Америка:
Аргентинська Республіка
Боліварська Республіка Венесуела
Канада
Мексиканські Сполучені Штати
Сполучені Штати Америки
Федеративна Республіка Бразилія
Федерація Сент-Кітс і Невіс
1. Розвиток уявлень про форми державного устрою
Форма державного устрою показує:
• з яких частин складається внутрішня структура держави:
• яке становище цих частин і які взаємозв'язки їх органів;
• як будуються відносини між центральними і місцевими державними органами;
• у якій державній формі виражаються Інтереси кожної нації, яка проживає на території країни.
Форма державного устрою - це елемент форми держави, який визначає територіальну організацію держави, спосіб поділу території держави на складові частини та порядок їх взаємовідносин між собою і з державою у цілому.
Історія знає чимало форм державного устрою. Уже в стародавній Греції відрізняли монархію від республіки, автократію від демократії, хоча й основувались вони на рабстві.
Найкращим змішаним державним устроєм для Цицерона є рання республіка.
Римська держава мала змішаний державний устрій, оскільки переважав монархічний елемент, і отже держава була схильна до корупції.
Ш. Л. Монтеск’є обґрунтував, що всі фактори, які визначають державний устрій, в рівній мірі впливають на дух народу, що об'єднався в державу. "Багато речей управляють людьми: клімат, релігія, закони, принципи правління.." тощо
Платон намагається протиставити утопічне бачення державного устрою всім негативним формам державної влади.
Найвищими формами державної влади Арістотель вважав форми, за яких виключена можливість своєкорисливого використання влади і за яких влада служить всьому суспільству.
Зміст термінів, як олігархія, тиранія, в тому, що в них вкладене осудження відповідних форм державного устрою. Ті, хто засуджують монархію, називають її тиранією. Ті, хто не задоволені аристократією, називають її олігархією(За Т.Гоббсом).
4. Конфедерація та імперія як форми державного устрою
Конфедерація
- політичний союз, кожний член якого зберігає незалежність. Держава-конфедерація має власні органи державної влади та управління, створює спеціальні органи для координації діяльності у визначених сферах (насамперед військовій, рідше зовнішньополітичній, економічній та інших сферах).
Основні ознаки конфедерації
:
Відсутність загальної для всієї конфедерації території і державного кордону.
Відсутність загальних законодавчих органів і системи управління.
Відсутність загальної для всіх учасників конституції, законодавства, громадянства, фінансової системи.
Відсутність суверенітету конфедерації, але збереження міжнародного статусу учасників.
Наявність загального конфедеративного органу, що складається з делегатів суверенних держав.
Рішення загальних конфедеративних органів здійснюються за принципом консенсусу.
Наявність права виходу зі складу конфедерації.
Через етап конфедерації пройшли США, Нідерланди, Швейцарія, остання конфедерація — Сенегамбія, 1981-1989 роки.
США спершу були засновані як конфедерація, підписавши Акт Конфедерації, але пізніше перетворилися на федерацію, ратифікувавши сучасну (з деякими поправками) Конституцію США у 1789 році.
Європейський Союз можна досить умовно віднести до конфедерації, оскільки це насамперед економічний союз, який складається з ряду країн, які зберігають свій суверенітет.
Тривалий час Швейцарія була справжньою конфедерацією, навіть спроба Наполеона Бонапарта перетворити її на цілісну Гельветійську Республіку завершились відновленням її конфедеративного устрою.
Досить спірне питання щодо конфедерального статусу Боснії і Герцеговини. В її конституції зазначено що кожна з вищезазначених країн є ентинентом (самостійною частиною) Боснії і Герцеговини але там чітко не зазначено чи є вони частинами однієї країни чи вони окремі держави.
Імперія- вид територіальної державної системи, всередині якої цілі народи чи нації вважаються панівними або підлеглим
Основні ознаки:
етнічна неоднорідність населення, наявність привілейованих суспільних станів й етносів
наявність національних країв (або колоній), країн-сателітів
наявність великого апарату придушення: армії і поліції
жорстко ієрархічна, як правило, авторитарна та одноосібна, влада
концентрація політичної, економічної, фінансової влади в одному центрі
офіційна національна ідеологія (релігія, доктрина)
пасивна лояльність населення
експансивна зовнішня політика, прагнення до регіонального або світового домінування
деспотична національна та соціальна внутрішня політика
Прикладами імперій є:
Римська імперія
Візантійська імперія
Священна Римська імперія
Монгольська імперія
Османська імперія
Австро-Угорська імперія
Російська імперія
Японська імперія
Іспанська імперія
Португальська імперія
Імперська форма держави історично передує національній державі і несумісна з демократичною формою влади, правовим устроєм та громадянським суспільством.
Імперія має три головні елементи: «сильний політичний центр; «релігійне чи ідеологічне насильство»; «відчуття кінцевої мети», притаманне імперській еліті.