Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Тема 6.Форма державного правління - Coggle Diagram
Тема 6.Форма державного правління
Монархія – це така форма державного правління, при якій верховна державна влада здійснюється одноособово і переходить, як правило, у спадок.
Основними ознаками класичної монархічної форми державного правління є:
2) влада передається у спадок від попередників;
3) монарх звільняється від юридичної відповідальності перед своїми підданими.
1) існування одноособового глави держави, який користується своєю владою на протязі всього життя ( король, імператор, шах);
Монархія існує на основі трьох принципів:
престолонаслідування;
непогрішності трону.
безстроковості;
Ознаки абсолютної монархії:
1) монарх не обмежений конституцією і здійснює законодавчу діяльність;
2) формує уряд і здійснює керівництво ним;
3) здійснює контроль за правосуддям, зосереджуючи в своїх руках всю повноту державної влади;
4) наявність в безпосередньому підпорядкуванні монарха постійної армії, поліції та розвинутого бюрократичного апарата.
Саудівська Аравія, Оман.
Конституційна монархія – це така форма державного правління, при якій влада монарха обмежена представницьким органом. Зазвичай це обмеження визначається конституцією, затвердженою парламентом.
Конституційна монархія розподіляється на парламентську та дуалістичну.
Парламентська монархія характеризується такими ознаками як:
1) уряд формується із представників відповідної партії (партій), які одержали більшість голосів на виборах в парламент;
2) лідер партії, яка має найбільшу кількість депутатських місць, стає главою держави;
3) в законодавчій, виконавчій і судових сферах влада монарха фактично відсутня і має символічний характер;
5) уряд несе відповідальність не перед монархом, а перед парламентом.
4) законодавчі акти приймаються парламентом і формально підписуються монархом;
До парламентських монархій відносять: Велику Британію, Японію, Нідерланди, Бельгію, Швецію, Канаду, Австралію тощо.
Дуалістична монархія- первинна форма обмеженої, або конституційної, монархії. Тут спостерігається розділення влади у зародковій формі або відділення законодавчої влади від виконавчої.
Законодавча влада належить у принципі парламенту, який обирається підданими або певною частиною їх, якщо виборче право цензове.
Виконавча влада належить монарху, який може здійснювати її безпосередньо або через призначений ним уряд.
Судова влада належить монарху, але може бути більш-менш незалежною.
Прикладами дуалістичної монархії є Бутан, Марокко до прийняття конституції 2011 року, Ліхтенштейн, Йорданія, Кувейт, Есватіні, Непал.
1. Розвиток уявлень про форми державного правління в історії політичної думки
Перші спроби класифікації форм правління, як доведено в теорії, були здійснені ще
Піфагором
(580-500 р. до н.е.) та Гераклітом (540-480 р до н.е.).
Для позначення форм організації державної влади вчені використовували поняття «аристократія» та «демократія».
Під терміном "аристократія" розуміли правління кращої,моральної,освіченої еліти.
Платон
розглядав форму правління через призму вад людської природи і стверджував, що п’ять видів державного устрою зумовлені п’ятьма складовими характеру людини
Ідеальній державі протиставляються чотири інших форми за ступенем погіршення державності,її деградації. Вони змінюють одна одну- тимократія, олігархія, демократія, тиранія.
За Платоном, після демократії виникає
тиранія – найгірша з державних форм, котрій притаманні беззаконня, насилля та свавілля.
Арістотель,
для класифікації форм держави запропонував одночасно декілька
критеріїв:
по-перше, залежно від кількості суб’єктів, що правлять, верховна влада в державі
може бути владою одного, владою небагатьох або владою більшості;
по-друге, залежно від
мети та інтересів тих, хто править, форми правління бувають правильні й неправильні.
Монархічне правління, що має за мету загальну користь, є царською владою. Влада небагатьох,
але більше, ніж одного – аристократія.
Коли ж заради загальної користі править більшість, тоді виникає політія.
В той же час, цим формам правління відповідають три відхилення від царської влади (монархії) –тиранія, аристократії – олігархія, політії – демократія.
Полібій
розробив вчення про кругообіг політичних форм. Будь-яка держава, як живий організм, проходить, за
Полібієм, стадії розквіту та занепаду.
Розвиток держави починається монархією-управління засноване на праві,змінюється тиранією-управлінням,заснованим на силі.
Найдосконалішою формою правління за Полібієм є змішана форма правління, що складається з елементів монархії, аристократії та демократії.Це забезпечить стабільність у державі.
Будь-яка форма правління, за
Т. Гоббсом
, є прийнятною настільки, наскільки вона забезпечує мир у державі. Відкидаючи олігархію, тиранію і змішану монархію як форми правління Гоббс зупиняється на монархії, демократії та аристократії.
Ш. Монтеск"є
вивчав проблеми форм правління і поділу влади,розцінюючи зло та свавілля не як сутнісні характеристики держави,а як результат перекручування законів.
Республіканська форма правління –верховна влада перебуває в руках або всього народу, або його частини;
Монархічна-править одна людина, але за допомогою встановлених і незмінних законів;
Деспотична- вся влада, поза всякими законами і правилами, здійснюється волею і свавіллям однієї особи.
2. Сучасне розуміння форми державного правління
Форма державного правління — спосіб організації верховної влади, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з населенням держави.
Форма правління показує:
яким чином утворюються вищі органи влади в державі,
структуру вищих органів державної влади,
які принципи лежать в основі взаємодії між органами державної влади,
яким чином вибудовуються взаємовідносини між верховною владою і звичайними громадянами держави,
котрою мірою організація державних органів дає можливість забезпечувати права людини.
Для політичної системи демократичного конституціоналізму притаманні наступні форми правління:
безпосередня демократія;
конвент (відповідно до конституції французької революції);
парламентська форма правління;
президентська форма правління;
директорія (Швейцарія).
Так, М. Дюверже, посилаючись на стан стосунків між вищими органами державної влади, виділяє форми державного правління, засновані на:
спільності державної влади (за взірець він бере абсолютну монархію й політичну диктатуру);
поділі влади (президентська республіка в США);
співробітництві гілок влади (конституційна монархія Великої Британії й парламентські республіки материкової Європи).
4. Республіка як форма державного правління: ознаки , різновид
Ознаки, притаманні республіці:
строковість повноважень,
відповідальність вищих органів держави перед народом або вищим представницьким органом,
виборність вищих органів держави народом безпосередньо, або опосередковано,
верховенство НПА, які видаються вищими представницькими органами держави,
змінюваність вищих посадових осіб і державних установ у результаті виборів.
Республіка — це форма правління, за якої вищі органи державної влади обираються безпосередньо народом на певний термін.
Сучасні республіки поділяють на парламентські, президентські і змішані (президентсько-парламентські або парламентсько-президентські).
У країнах, де в парламенті є стійка більшість,
парламентська модель
функціонує у вигляді міністеріалізму, коли уряд за допомогою контрольованої ним більшості впливає на парламент (Німеччина).
До президентських республік,
які характеризуються значною роллю президента в системі органів державної влади, можна віднести США, Аргентину, Мексику, Іран, Бразилію, Швейцарію.
Досить значна кількість
парламентських республік
зосереджуються у Європі, де верховна влада належить обраному народом органу — парламенту, який в свою чергу формує всі інші органи державної влади
До таких республік відносяться Італія, ФРН, Австрія, Індія, Угорщина, Чехія, Греція та ін.
В президентсько-парламентських
республіках, президент консолідує в своїх руках більш широкі функції у формуванні виконавчої влади та контролі за її діяльністю ніж парламент. У таких республіках президент хоча і не є керівником уряду, але він може надавати йому керівні вказівки, головувати на його засіданнях.
До президентсько-парламентських республік відносять Францію, Росію, Білорусь, Венесуелу, Грецію, Казахстан, Південна Корею.
У парламентсько-президентських
республіках влада президента на формування і роботу уряду обмежена компетенцією парламенту у цій сфері.
До парламентсько-президентських відносять Румунію, Чорногорію, Монголію, Алжир,Єгипет, Ліван.
3. Монархія як форма державного правління: ознаки , різновиди