Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Тема 5: Державний суверенітет - Coggle Diagram
Тема 5: Державний суверенітет
1. Поняття суверенітету держави
Суверенітет - це політико-правова властивість держави, зміст якої полягає в ЇЇ праві самостійно вирішувати внутрішні та зовнішні політичні питання без втручання інших держав, організацій, осіб.
Державний суверенітет - це верховенство, єдність та недоторканність державної влади, її рівноправність та незалежність у відносинах з іншими державами. Наявність державного суверенітету є передумовою рівноправності у таких відносинах. Декларація про державний суверенітет України прийнята 16 липня 1990 року.
Основні ознаки суверенітету держави:
єдність - наявність однієї суверенної влади, здійснюваної системою органів держави;
неподільність - держава зосереджує всю повноту суверенітету і не ділить його, а лише згідно з законом делегує свої суверенні права органам місцевого самоврядування;
невідчужуваність - неможливість довільного відчуження легітимної і легалізованої влади, оскільки суверенітет виступає як елемент правоздатності держави, передумова повноважень держави.
Суверенітет держави конкретизується в системі її суверенних прав (внутрішніх і зовнішніх), що здійснюються державними органами та інститутами:
право видавати закони;
право формувати державні органи;
право визначати свою символіку (герб, гімн, прапор);
право мати власну грошову одиницю;
право встановлювати і стягувати податки;
право укладати міжнародні договори;
право призначати своїх представників в інші держави (дипломатів, консулів) і міжнародні організації;
право вступати в міждержавні союзи;
право оголошувати війну і укладати мир та ін.
2. Співвідношення суверенітету держави із суверенітетом народу і суверенітетом нації
Народний суверенітет еволюціонує з теорії державного владарювання. Важливою умовою існування народного суверенітету є державний суверенітет, оскільки відсутність останнього фактично унеможливлює існування першого
Народний суверенітет передбачає офіційне визнання народу носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в державі та його виключне право на зміну конституційного ладу.
Народ здійснює свою владу в державі як безпосередньо (вибори, референдуми), так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Суверенітет нації реалізується через її основні права, а саме:
право на духовно-культурний розвиток, повагу національної честі і гідності, розвиток національної мови, звичаїв, традицій;
право на вільний розвиток національних потреб: економічних і соціальних;
право розпоряджатися природними і матеріальними ресурсами; 1 право на мирне співіснування з іншими народами та націями;
Отже, суверенітет нації, її повновладдя означає володіння реальною можливістю:
визначати характер свого національного життя,
самостійно вирішувати питання, що стосуються розвитку національної свободи і національних потреб,
право на повагу національної честі і гідності,
розвиток культури, мови, звичаїв, традицій,
створення національних установ.
право на існування і вільний розвиток, володіння реальною можливістю визначати характер свого національного життя, включаючи спроможність реалізувати право на політичне самовизначення;
Таким чином, усі три види суверенітету пов'язані між собою, проте не є тотожними. Наявність державного суверенітету в тоталітарній державі не опосередковує існування народного суверенітету в межах виокремленої держави.
Разом з тим, між народним суверенітетом і суверенітетом нації існує тісний зв'язок, оскільки останній є початком першого. Суб'єктом здійснення права на самовизначення є український народ, основу якого становить українська нація.
Верховенство влади держави на своїй території і незалежність у міжнародних відносинах усе більше обмежуються міжнародним правом. *
Обмеження суверенітету пов'язане з :
утворенням міжнародних і міждержавних об'єднань;
активізацією діяльності міжнародних урядових і неурядових організацій та інститутів.
формуванням транснаціональних об'єднань, непідконтрольних державі;