Педагогічна антропологія визначається як: самостійна галузь науки про освіту, цілісне й системне знання про людину, яка виховує та виховується, як суб’єкта й об’єкта освіти та як інтегративна наука, що узагальнює різноманітні знання про людину в аспекті виховання та навчання. У такому значенні педагогічна антропологія прагне визначити своє місце в системі наук, набути статусу самостійної науки з відповідними цілями, завданнями, об’єктом, предметом, категоріальним апаратом.
Мета педагогічної антропології полягає у розкритті антропологічних закономірностей протікання процесу взаємодії в системі «людина-людина» в контексті передачі суспільно-значущого досвіду від одного покоління до іншого, визначення принципів функціонування цього процесу; створення наукової бази організації сучасного освітнього простору.
Предмет педагогічної антропології– закономірності, шляхи й методи цілеспрямованої діяльності щодо формування й виховання людини; механізми та етапи становлення особистості у процесі соціалізації та виховання, джерела саморуху й розвитку, що розглядаються через призму педагогічного цілепокладання.
Провідними ідеями педагогічної антропологіїє:цілісність та неподільність духовної та біологічної природи людини; субєктивність людини та її сутнісних характеристик; єдність загального, особливого та окремого в кожній людині; взаємозвязок індивідуального й соціального в людині; сукупність розумового, морального й фізичного аспектів у розвитку людини; пластичність особистісних якостей людини.