Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Найхарактерніші особливості поведінки при порушеннях мовлення, ЛОГб-1-20-4…
Найхарактерніші особливості поведінки при порушеннях мовлення
Недостатня сформованість мовленнєвих комунікативних засобів зумовлює
труднощі в спілкуванні, специфічні психологічні якості (замкнутість, сором'язливість, нерішучість);
призводить до зниження комунікативної активності
Існує і зворотна залежність - при недостатньому спілкуванні темп розвитку мовлення та інших психічних процесів уповільнюється
породжує специфічні риси загальної і мовленнєвої поведінки (обмежену контактність, уповільнене включення в ситуацію спілкування, невміння підтримувати бесіду, вслуховуватися в мовлення, неуважність до мовлення і співрозмовника);
Недорозвиток активного мовлення у поєднанні з труднощами сприймання і розуміння зверненого - зумовлюють обмеження мовленнєвих контактів дітей із ТПМ з дорослими і однолітками, перешкоджають здійсненню повноцінної комунікативної діяльності.
У спілкуванні з ровесниками діти з ТПМ демонструють
недостатнє усвідомлення причин вибору партнерів по спілкуванню,
нестійкість і недостатню тривалість ігрових об'єднань,
труднощі у налагодженні співробітництва, навіть з бажаними в спілкуванні однолітками.
спотворений процес передачі інформації.
Міжособистісні стосунки в соціальних групах дітей із ТПМ характеризуються
залежністю від стану мовлення й оцінок педагога,
специфічність зумовлена особистісно-комунікативними й вербальними труднощами,
недостатнім усвідомленням власних мотивів і особистісних рис, а також їх самопрезентації.
Розлади особистісної сфери у дітей з порушенням мовлення негативно впливають на їх навчальну діяльність, часто зумовлюють порушення поведінки і соціальної дезадаптації.
За патологічними формами поведінки виявлено емоційно-вольові порушення. Серед останніх особливо часто зустрічаються такі:
недостатність загального, в тому числі психічного, тонусу, тобто низька психічна активність зі швидким насиченням (є причиною зниження уваги і порушення цілеспрямованості дій);
причина порушень в афективній сфері — джерело виникнення тривожності і страхів).
Дитина, що має порушення спілкування і порушення в емоційно-вольовій сфері, не набуває різноманітних і гнучких способів адаптації до світу і взаємодії з оточуючими його людьми.
ЛОГб-1-20-4.0д Куцелепа Ксенія