Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Цивільне процесуальне право.Цивільні процесуальні правовідносини - Coggle…
Цивільне процесуальне право.Цивільні процесуальні правовідносини
Цивільне процесуальне право
- це галузь права, яка включає в себе сукупність розташованих у визначеній системі процесуальних норм, що регулюють суспільні відносини в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах судами загальної юрисдикції.
Для кожного з учасників процесу в цивільній справі нормами цивільного процесуального права встановлені процесуальні права й обов'язки. Норми цивільного процесуального права визначають весь хід судового процесу, встановлюють для кожного суб'єкта цивільних процесуальних відносин міру їх належної і можливої поведінки.
Об'єктом
правового регулювання норм цивільного процесуального права виступають суспільні відносини в сфері судочинства у цивільних справах.
Предметом цивільного процесу
як діяльності суду зі здійснення правосуддя, що протікає у визначеній процесуальній формі, є конкретні цивільні справи.
Предметом цивільного процесуального права
як галузі права є сам цивільний процес, тобто діяльність суду та інших учасників, а також (деякою мірою) і діяльність органів виконання судових рішень.
Під
методом цивільного процесуального права
слід розуміти сукупність закріплених у нормах цивільного процесуального права способів та засобів впливу на відносини, які регулюються цією галуззю права, та поведінку їх суб'єктів.
Метод цивільного процесуального права
за змістом є імперативно-диспозитивним. Він обумовлюється властивостями предмета цивільного процесуального права, правовим становищем суб'єктів цивільних процесуальних відносин та особливістю юридичних фактів, від яких залежить виникнення, розвиток та припинення цивільних процесуальних правовідносин.
Імперативний характер
впливу на поведінку суб'єктів цивільних процесуальних відносин закріплюється у нормах права, що встановлюють зобов'язання, заборону і примус. Зобов'язання передбачає необхідність конкретної активної поведінки суб'єкта цивільних процесуальних відносин. Заборона виявляється у забороні виконувати (вчиняти) певні дії. Примус - у впливі, спрямованому на забезпечення виконання правил окремих норм цивільного процесуального права. Імперативний спосіб визначається процесуально-правовим становищем суду та учасників цивільного процесу.
Диспозитивний характер
означає дозвіл і право суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин на відповідну поведінку в межах, встановлених нормами цивільного процесуального права. Спосіб дозволу закріплюється в нормах, що визначають процесуально-правове становище сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та діяльність яких характеризується принципом диспозитивності.
Для виникнення цивільних процесуальних правовідносин необхідна наявність комплексу обставин, без яких вони не відбудуться.
До них належать:
1) норми цивільного процесуального права;
2) цивільна процесуальна правосуб'єктність;
3) процесуальні юридичні факти.
Підстави виникнення цивільних правовідносин:
наявність норми, на основі якої виникають цивільні процесу альні правовідносини.
наявність юридичних фактів, тобто фактів, з наявністю або відсутністю яких відповідна правова норма пов'язує виникнення, зміну або припинення процесуальних прав і обов'язків.
Цивільні процесуальні правовідносини
- це врегульовані цивільним процесуальним правом відносини, що складаються між судом і іншими суб'єктами із приводу розгляду і вирішення цивільної справи.
Риси цивільних процесуальних правовідносин:
ці правовідносини виникають на основі норм цивільного процесуального права і носять правовий характер;
це вольові відносини, тому що для їхнього виникнення потрібна ініціатива певних суб'єктів (подача позову, виклик свідка й т.д.);
суд є обов'язковим учасником цивільних процесуальних правовідносин;
цивільні процесуальні правовідносини характеризуються як владні. Між їхніми суб'єктами немає рівності, тому що суд - орган держави, отже, це відносини влади і підпорядкування;
взаємність і множинність прав і обов'язків у суб'єктів правовідносин. Кожна процесуальна дія тягне наслідки та впливає на процесуальне положення інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин;
процесуальні правовідносини виникають тільки у зв'язку з розглядом і вирішенням цивільної справи та носять правозасто-совний характер;
Під поняттям
«процесуальні юридичні факти»
пропонується розуміти певні життєві обставини, дії або бездіяльність суб'єктів цивільного процесу, які призводять до про- цедурних наслідків та з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинен- ня цивільних процесуальних правовідносин.
Елементи цивільних процесуальних правовідносин - це їх складові частини. До них відносяться: суб'єкти, об'єкт і зміст правовідносин.
Суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин
— це носій цивільних процесуальних прав та обов'язків. ЦПК поділяє суб'єктів на дві групи: суд та учасники цивільного процесу, а останніх своєю чергою, — на осіб, які беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК), та інших учасників процесу (ст. 47 ЦПК)
Об'єктом цивільно-процесуальних відносин
є процесуальні наслідки, на досягнення яких спрямовуються процесуальні права, обов'язки і процесуальні дії суб'єктів правовідносин.
Змістом
цивільно процесуальних правовідносин є юридично значуща поведінка їх учасників, а також цивільні процесуальні права та обов'язки учасників таких правовідносин, що можуть реалізуватися у сфері процесуальних дій.
Цивільна процесуальна правосуб'єктність
– це встановлена законом можливість особи виступати суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин.
Зміст цивільної процесуальної правосуб'єктності складають два невід'ємних елементи:
1) цивільна процесуальна правоздатність; 2) цивільна процесуальна дієздатність.