Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Модернізм - сукупність напрямків у мистецтві і літературі, які поривають з…
Модернізм - сукупність напрямків у мистецтві і літературі, які поривають з реалістичними принципами відображення дійсності
Течії модернізму
символізм
- (знак) - кн. ХІХ — поч. XX ст., в якій художній образ перетворюється на багатозначний символ.
Представники
: Верлен, Рембо, Блок, Метерлінк
імпресіонізм
- (враження), характерне відтворення шляхетних, особистих вражень та спостережень мінливих миттєвих відчуттів та переживань.
Гасло
імпресіоністів: «Бачити, відчувати,
висловлювати»
Представники:
А.Фет, І.Бунін, К.Гамсун, М.Пруст
неоромантизм
- характеризується поверненням письменників до романтичних образів, сильна самотня людина, також до описів екзотичних країн, пригод, таємниць тощо.
Представники
: Р.Л.Стівенсон, Р.Кіплінг, А.К.
Дойль, Р.Хагард
неокласицизм
- др.пол. ХІХ—ХХ ст., представники зверталися до традицій античності, відродження та класицизму. У своїх творах вони протиставляли суперечностям життя вічні «естетичні норми минулого».
А. Шеньє висунув
гасло
: «На теми, що нові, античний вірш
складаймо!»
Представники:
Т.С.Еліота, П.Валері, М.Зерова, М.Драй-
Хмари, Ю.Клена, М.Рильського, В. Домонтовича, Б. Тена, Г.Кочура
акмеїзм
(вищий ступінь) – модерністська течія в російській
поезії поч. XX ст.яка утверджувала класичну ясність і
простоту, повернення до реального світосприймання
Представники:
Ахматова, Гумільов, Мандельштам
імажизм
(образ) - модерністська течія в американській поезії 1910-их- початку 1920-их.
В основі естетики імажизму
- поняття образу як
самодостатньої одиниці поетики художнього твору.
Засновники та теоретики
— англійський філософ Томас Х'юм
та американський поет Езра Луміс Паунд,
представники
– Т. Еліот, Д. Г.Лоуренс, Р.Олдінгтон.
Головні принципи імажизму:
«чиста образність» при несуттєвості тематики; пряме відношення до «речі»; економія слів; узгодження композиції вірша з його «музикою».
герметизм
модерністська течія в італійській поезії 1920-1950х рр., яка спиралася на принципи «закритого», ізольованого від світу мистецтва.
Представники:
Дж.Унгаретті, Е.Монтале, П.Целан.
поетизм
— чеська
модерністська течія 1920-1930-их, характерні посилений
ліризм, емоційна безпосередність, асоціації та нові
віршові структури
унанімізм
- модерністська течія у французькій
літературі поч. XX ст., лідером течії був
Жюль Ромен.
прагнули до соціальної тематики, правдивого відображення життя, а також до простоти стилю.
Представники
– Ж.Дюамель, Ш.Вільдрак, Р.
Аркос, Ж.Шенев'єр, Л.Дюртен, П.Ж.Жув.
екзистенціалізм
- течія в філософії та літературі, 1930— 60-их pp.
Джерела екзистенціалізму - праці філософів C. К'єркегора, М. Гайдеггера, К. Ясперса, Г. Марселя, А. Камю, Ж.-П.Сартра.
Основним положенням
екзистенціалізму є
постулат: екзистенція (існування) передує
есенції (сутності).
Письменники - модерністи
П.Верлен, А.Рембо, Дж. Джойс, Ф. Кафка, М. Пруст, Р.М.Рільке, О.Блок, М.Вороний, О.Олесь, М.Коцюбинський та інші.
Ознаки модернізму
Створення нової художньої реальності, відмінної від навколишньої
дійсності, художні експерименти (літературна гра) з цією новою реальністю.
Особлива увага до внутрішнього світу особистості, що є самоцінним.
Орієнтація на пізнання закономірностей буття й людської природи.
Надання переваги творчій інтуїції в пізнанні світу.
Розуміння літератури як найвищого знання, що здатне проникнути в
глибини особистості та світу, одухотворити їх.
Занурення в глибини людської психіки, підсвідоме.
Людина — не «соціальний тип», а «духовний симптом» епохи.
Сміливі експерименти в царині форми, поетики, мови.
Взаємодія мистецтва та філософії, а також різних видів мистецтва.
Міф — спосіб пізнання світу.
Прагнення до відкриття «вічних» ідей, які можуть перетворити світ за
законами краси й мистецтва.
Етапи модернізму
Ранній модернізм (остання третина XIX ст. —1910-і роки)
Імпресіонізм, символізм, неоромантизм
Пізній (зрілий)
модернізм (з 1910-х років до
останньої третини XX ст.)
Акмеїзм, імажизм,
екзистенціалізм та ін.