Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Valse melancolique - Coggle Diagram
Valse melancolique
Проблематика твору “Меланхолійний вальс”
пошуки щастя.
жіноча рівноправність
свобода вибору,
мистецтво і буденність,
музика і реальність
“Меланхолійний вальс” сюжет
Експозиція — оповідь Марти про музику, враження від неї, життя з Ганнусею.
Зав’язка — рішення подруг взяти третього компаньйона для спільного проживання; поява Софії Дорошенко.
Розвиток дії – розмови подруг, їх уподобання, навчання, проблеми; смерть матері Софії.
Кульмінація – серцевий напад Софії, її згасання.
Розв’язка твору — похорон Софії, від’їзд Ганни до Італії, повернення, Мартине заміжжя.
Ганна-малярка – витончена, артистична натура. Приваблива, але іноді примхлива й неврівноважена. Вона малює картину, яку хоче продати, щоб відправитися до Італії. Вона цілеспрямована, сумлінно працює, присвячує весь час роботі, в житті культивує красу в усьому.
«Мала двадцять і кілька років, була знімчена полька і брала своє заняття дуже поважно. Дразлива і химерна, коли малювала, була в щоденнім житті наймилішою людиною».
«Була незвичайно доброго серця: отут в одній хвилі кидалася, гарячилася й змагалася, а вже в другій – була добра»;
«Була гарна сама собою. Ясна, майже попеляста блондинка, з правильними рисами і дуже живими блискучими очима. Збудована була прегарно…»
Марта-доматорка – героїня, яка хоче стати вчителькою, готується до іспиту. Саме від її імені ведеться розповідь. Марта не тільки навчається, а й сама заробляє на життя — викладає англійську мову. У неї м’який і поступливий характер, вона має здатність до співпереживання. Тому емоційна й терпима Марта є кращою подругою Ганни.
Ганна називає її господинею: «…такі, як ти, Марто, такі, як ти, творять ту велику силу, що пригноблює таких, як я. Масою пригноблюєте ви нас, поодиноких, і ми загибаємо, мов той цвіт без насіння, через вас».
«Ти є вже вродженою жінкою і матір’ю… Ти – ще неушкоджений новітнім духом тип первісної жінки, що пригадує нам Аду Каїна або інших женщин з біблії, повних покори й любові. Але не вихованням виплеканої покори й любові, лише покори й любові з першої руки, з природи! Ти й без науки була б та сама, що тепер. Жертвувала б себе з напору вродженої доброти, без намислу і без претензій до подяки! Ти – тип тих тисячок звичайних, невтомно працюючих мурашок, що гинуть без нагороди, а родяться на те, щоб любов’ю своєю удержувати лад на світі…». (Софія про Марту)
«Штука [мистецтво] – то великий чоловік, але я сказала би, що любов – більший».
Софія Дорошенко — творчо обдарована особистість, заповітна мрія якої — закінчити консерваторію й стати піаністкою. Вона була мовчазною та смутною, не дуже практичною в щоденному житті, а інших людей оцінювала за власною мірою досконалості.
Ганна про подругу говорила так: «Констатую, що нервова. Лише нервові любуються в таких розривках, коли душа їх переповнена чуттям. Але, мабуть, вона наложила на свої чуття сильну упряж. Завсіди спокійна, як мармур. З крою її правильних уст гадаю, що не пристрасна; з широких скронь, що вірна; із брів, що споюються між очима, що вміє тайну заховати…
Про Софію розповідала її музика: «Кімната стала мінитися. В неї напливали лагідно, одностайними хвилями, один по другім, один по другім, звуки. Все звуки й звуки. Хвилюючи сильніше й слабше, піднімаючися високо й спадаючи знов, заповняючи широкий простір собою».
Рік написання – 1897
Жанр – новела
Літературний рід – епос
Літературний напрям: модернізм, неороматизм.
Тема – зображення життя жінок-інтелектуалок, які прагнуть краси в житті
Ідея – мистецтво є віддзеркаленням внутрішнього світу людини, її свободою