Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Диференціальна когнітологія - Coggle Diagram
Диференціальна когнітологія
Виникнення
Когнітивна психологія виникла у США на початку 60-х років XX ст. як альтернатива біхевіоризму. Виокремлення її як самостійного напряму диференціально-психологічних досліджень було зумовлене необхідністю пояснити і обґрунтувати експериментально отриману когнітивною психологією інформацію про перебіг психічних процесів, опосередкованих пізнавальними чинниками, з погляду індивідуальної специфіки їх організації і варіативності.
Поняття
Диференціальна когнітологія (англ. cognition - знання) - напрям диференціально-психологічних досліджень, що вивчає феноменологію, детермінанти індивідуальних відмінностей у когнітивних процесах і розумовій діяльності людей, їх когнітивно-сти-льові характеристики та інтелектуальну варіативність.
диференціальна когнітологія покликана виконати такі завдання:
співвідношення рівнів аналізу когнітивних феноменів з метою пошуку конкретних механізмів, що продукують відмінності між людьми в пізнавальній сфері.
розмежування понять усередині традиційно визначених конструктів. Простіше і методологічно коректніше використовувати концептуально цілісне поняття "перцептивні процеси". Однак велике значення мають рівні, підструктури індивідуальності (сенсорний, перцептивний, емоційний, особистісний, власне когнітивний).
Вивчає
Диференціальна когнітологія вивчає індивідуальні відмінності сенсорних і сенсомоторних реакцій, сприйняття, уяви, уваги, пам'яті, мислення тощо.
Індивідуальні параметри сприйняття
Першим етапом у вивченні відмінностей людських відчуттів і сприйняття були експерименти Ф. Гальтона, Дж.-М . Кеттела і Дж. Джилберта. Американський психолог Дж. Гібсон у 1941 р. запропонував розширене трактування поняття "патерн", що активно використовували в експериментах зі сприйняття. Проаналізувавши велику кількість досліджень, Дж. Гібсон зробив висновок про необхідність урахування стану суб'єкта, викликаного інструкцією, і впливу минулого досвіду на отримані результати.
Концепції типів сприйняття (за О. Лібіним)
Аналітичні (А) (деталізатори) - синтетичні (С) (інтегратори)
проявляють тенденцію сприймати окремі частини об'єктів, зазнаючи труднощів у вичленуванні цілісної структури, і орієнтуються на відмінності; С. сприймають явища як інтегроване ціле, виділяючи схожість між частинами
Об'єктивісти (J)-
суб'ективісти (С)
властиве стійке, вузько
спрямоване і точне
сприйняття;
Концептуальні ("активні") (К) - перцептивні ("пасивні") (П)
працюють раціонально, формулюючи варіанти правильних рішень при виконанні класифікацій; П. використовують метод проб і помилок, керуючись безпосереднім сприйняттям стимулу. Виявлено темпера-ментальну і вікову детермінацію цих типів сприйняття
Впевнені (В), або оцінювальні, - обережні (0), або неоціню-вальні
одним узагальненням інформують про те, що сприймають, у т. ч. неіснуючі деталі; 0. дають докладні звіти про сприйняте, у т. ч. найдрібніші деталі