"Подолання життєвих криз" - поради батькам, за рахунок дітей

Діти:

Підлітки

Юність/Дорослість

Середній/Дорослий вік

діти (поради батькам)

Надати свободу вибору і ЧАС. Елементарно, у виборі одягу, чи сніданку (обіду), куди піти погуляти чи в який магазин піти за кіндером. Але звісно ж, з вашою участю і допомогою. Дитина проявляє свою самостійність, а ви підтримуєте (наприклад, дитина хоче сама одягнутися на прогулянку, після цього ви можете запропонувати допомогу: “Чудово. Ти добре одягнувся. Ой, давай я допоможу тобі заправитися, щоб було зручніше бігати на вулиці”).

Приклад з парасолькою. Погода вітряна, але без опадів. Дитина вперто хоче взяти на прогулянку нову парасольку. Перший порив вітру зриває з рук парасолю і ламає її. Дитина засмучена. Обговорюємо ситуацію. Будуємо теорії як можна було уникнути такої ситуації і неприємного результату. Думаємо з дитиною як можна зарадити ситуації (зремонтувати парасолю, брати її коли опади, але не сильні пориви вітру). Шкодуємо про те, що сталося, але досвід який при цьому набула дитина важливіший. Ми зробили висновки і можемо далі рухатися.

Приклад з праскою – якщо дитина обпеклася, це її досвід, звісно, надалі вона не буде цього робити, але це дитина має зрозуміти сама, слова підтримки, а не докорів, при набутті досвіду, мають бути обов’язково: “Ти обпікся, мені дуже прикро!”. В жодному випадку не нападати і не казати: “Я ж казала!”. Обговорити цей момент із застосуванням інших прикладів.

Дати можливість набути досвіду шляхом програшу (у випадках впертості), щоб дитина зрозуміла, що реалізація власних бажань, таким гострим шляхом не завжди приводить до успіху та бажаного результату. Давати можливість робити помилки, але бути страховкою, підтримувати.

Тандем (мама+тато) у вимогах та правилах щодо дитини. Синхронність у вихованні. Якщо мама щось не дозволяє робити категорично, а тато навпаки, йде на поступки та дозволяє – цей метод неефективний у вихованні та подоланні дитиною проявів кризи. Це не гра у “доброго-поганого поліцейського”. Це праця над добробутом та розвитком дитини, спільна праця. Після завершення цього етапу у розвитку дитини, ваша завдання залишитися авторитетом в її очах, а не навпаки.

Дозволяти дитині бути енергійною та допитливою, самостійною, менше наполягати на своєму, дозволити проводити більше часу дитині з іншими дорослими (бабуся, дідусь, тітка тощо), щоб зменшити до нуля – негативізм конкретно до мами чи тата.

Усвідомити, що зміни відбудуться. Прислухатися до бажань дитини. Криза не розсмокчеться сама, якщо жити в конфліктних стосунках. Все забороняти, проявляти агресію. Пам’ятати – які стосунки під час кризи сформувалися, так вони і розвиватимуться надалі. Адже, якщо в сім’ї – норма жити в конфлікті, отже, і дитина думає, що так має бути.

Поради батькам

Розмовляйте спокійно — без звинувачень і засудження.

Назвіть зміни, які відбуваються в дитині. Скажіть, що ці зміни турбують і лякають (уникайте оцінок, тиску, нав’язування почуття провини). Наприклад: «Я помітила, що останнім часом ти перестала спілкуватися з друзями і постійно пригнічена» або «Я помічаю, що ти дуже знервований і став менше часу навчатись».

Дайте дитині знати, що ви любите її, піклуєтесь про неї, вона для вас важлива, саме тому ви й почали цю розмову.

Поради батькам 2

Намагайтесь проявляти співпереживання, розуміння та не засуджувати почуття підлітка. Спробуйте допомогти конкретними діями. Найпростіший спосіб — це запитати, яка саме допомога потрібна, не нав’язуючи своє рішення. Заохочуйте до дій, які допоможуть змінити ситуацію і домовитись про те, чого дитина робити не буде, щоб не зашкодити собі. Наприклад, домовтесь про те, що ви разом спробуєте розгребти завали в школі, пошукаєте потрібну інформацію про проблему, яка турбує дитину, що дитина не буде погіршувати свій фізичний стан і спробує повернутися до звичного графіка життя чи почне краще харчуватись (якщо був знижений апетит). Це можна закріпити як добре проговорений словесний чи навіть письмовий договір.

Спробуйте зберігати спокій, тримаючи під контролем свої почуття, фокусуючись на емоціях, переживаннях і запитах дитини.

Вірте своїй дитині: не знецінюйте її думки і почуття. Можливо, з висоти дорослого досвіду ці переживання здаються незначними чи неважливими, але для дитини вони справжні, реальні і єдині, які зараз у неї є.

По-перше, визнати наявність важкої ситуації та дати їй ім’я «Криза середини життя».
По-друге, необхідна переоцінка цінностей або усвідомлення їх правильності. Важливо віддати належне минулому, а також критично оцінити поточні плани та співвіднести їх із реаліями сьогодення.
По-третє, треба виділити найближчі життєві цілі. Тут важливо усвідомити свою «невсемогутність», роль об’єктивних обмежень, котрі не дозволять будувати життя згідно із юнацькими ілюзіями.

click to edit

  1. Спростування старих уявлень про життя компанії;
  1. Створення достатньої психологічної безпеки для подальшого навчання та розвитку;
  1. Надання бачення нового стану організації, а також навичок, необхідних для його реалізації.

У період с 20 – 30 ти, один з найпродуктивніших періодів. Здається, весь світ перед людиною. Все можливо. Перший шлюб, початок кар’єри, діти. Цей період проходить під девізом: “Так треба”. Якщо не була сформована ідентичність у попередньому періоді - наступає криза. Людина починає шукати себе у шлюбі, у поєднанні з партнером, міняє професії.

Після 30 – ти років – інша криза. Стає зрозумілим, що не все те, що здавалося таким легким у 20, можливо було реалізувати. Відбувається аналіз та перегляд своїх планів і можливостей. Стає зрозумілим, що деякі речі вже не зробиш. Перші депресії через невідповідність бажань та можливостей. Перші ознаки віку та старіння. Перші розлучення. Іноді другий шлюб. Стає зрозумілим, що обрана професія не задовольняє. Темп життя трохи уповільнюється. Якість приходить на зміну кількості. Цей вік проходить під девізом: “Я хочу”.