Іва́н Я́кович Фра́нко́ — видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893), доктор габілітований (1895), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906)[7][8]. Член Всеукраїнського Товариства «Просвіта».
Останнє десятиріччя Франкового життя минало переважно в самоті та фізичних і психологічних стражданнях. Починаючи з 1908 року, і сам Франко страждав від тяжкої психофізіологічної недуги, унаслідок якої мав деформовані й паралізовані руки. Це значно утруднило йому продуктивну літературну й наукову працю, якої він, одначе, не припиняв до самої смерті. Медичні препарати, які в цей час використовувалися для лікування хворіб в Івана Франка, зокрема, наперстянка спровокували у нього розлади психіки.
-
