Поняття боротьби настiльки складне i багатогранне, настiльки « мiждисциплiнарне» чи « мiжгалузеве», що його не можна розглядати в межах, скажiмо, лише теорії конфлiктологiї чи осмислити, обмежившись аналiзом філософії насильства або ж ототожнити боротьбу лише з війною. Вже на зорі свого розвитку людство було свідком боротьби (війни, конфлікти). Античні філософи зауважили стан боротьби в природі. Роздумував про це Ж.- Ж. Руссо. Ідея боротьби посiдала важливе мiсце у дiалектицi Гегеля. Вiдповiдаючи на «Анкету», як відомо, молодий К. Маркс зазначив, що щастя в боротьбi. Це розуміння щастя вiн i Ф. Енгельс хотіли нав’язати i цiлому класовi, а саме пролетарiатовi, оскiльки всяка iсторична боротьба – здійснюється вона в полiтичнiй, релiгiйнiй, фiлософськiй чи в якійсь iншiй сферi ідеології – була, на їхню думку, виявом боротьби класiв.