Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Корекційно-розвивальна робота – це система заходів, що дозволяють…

- - - - розробка форм й прийомів організації корекційно-розвивального освітнього процесу;
      - психолого-педагогічна діагностика;
      - надання індивідуальної допомоги;
      - організація заходів з метою підвищення мотивації навчання і пізнавальної активності учнів;
      - озброєння учнів інструментарієм проведення самокорекції.
    - - У класи приймаються діти групи ризику, діти, які виявляють низьку працездатність, підвищену втомлюваність і нестійкість уваги, імпульсивність, гіперактивність, низький рівень продуктивності психічних функцій та діяльності, несформованість навчальної мотивації і пізнавальних інтересів (у той же час ці діти не мають виявлених відхилень у розвитку, тобто в них немає затримки психічного розвитку).
      - Пріоритетними завданнями у класах є:
      - педагогічна реабілітація;
      - професійна орієнтація.
  - - - активно-перетворююча (прогностично-моделюючі форми, ігрові форми, проблемно-пошукові)
      - адаптивно-розвивальна (тренінгові форми, роз’яснювально-коригуючі форми);
      - проективно-рефлексивна (самоусвідомлення, колективна рефлексія, самопрограмування, колективне проектування);
      - 2) через використання форм і прийомів організації таких видів діяльності:
      - надання допомоги у знаходженні засобів компенсації слабких функцій, контролюванні своєї поведінки у взаємовідносинах з оточуючими;
      - розкриття слабких функцій особистості, роз’яснення вихованцю особливостей його поведінки, виходячи з його психотипу;
      - 1) на особистісному рівні через
      - У визначених групах педагогічна підтримка здійснюється:
    - - "За дитину! А не проти неї. ”
      - В усіх дітях бачити, перед усе, їхні потенційні можливості, а не недоліки розвитку, що обумовлені оточуючим середовищем.
      - Необхідність терпеливо вчити дітей свідомо відповідати за свої вчинки.
      - Надання дитині можливості самостійно оцінювати ситуацію і обирати вірну лінію поведінки, яка на погляд дитини спроможна принести користь їй та оточуючим, а також реалізувати свій вибір.
      - Після того як дитина оцінила свої дії і дала слово вести себе інакше, ніщо не може виправдати невиконання узятого на себе зобов’язання.
      - Наступний напрямок роботи – профілактика відхилень поведінки:
      - привчання учнів до чіткого і невідхильного дотримання режиму дня;
      - ставити дітей перед необхідністю продумувати всілякі проблемні ситуації (аналізувати ситуацію: до чого може призвести дана поведінка, власна чи інших людей; пропонувати свої варіанти виходу з кризи);
      - свої вимоги доводити до кінця, добиватися виконання обумовлених при вступі у навчальний заклад, правил;
      - проведення зібрань з соціальною спрямованістю
  - - - проаналізувати ситуацію;
      - знайти причину конфлікту;
      - знайти вихід із складного становища: захопити цікавим учневі заняттям, обпертися на кращі якості його характеру, підтримати, якщо він знов зірветься;
      - по можливості відгородити дитину від даної психотравмуючої ситуації.
    - - Коли учень серйозно хворіє йому необхідно допомогти:
      - отримати достатньо повне уявлення про своє захворювання та способи лікування;
      - вірно оцінити нові обставини;
      - зберігати позитивний настрій;
      - освоїтися у нових обставинах;
      - продумати, які зміни є вартим здійснити у своєму житті;
      - ставити розумні й досяжні цілі;
      - знаходити засоби зменшувати стрес.
      - активно брати участь у колективній життєдіяльності.
    - - Профілактика кризового стану містить в собі:
      - створення збагаченого творчого середовища, у якому кожна дитина здатна знайти зону комфорту і успіху, - (досягається шляхом синтезування арттерапевтичних методів);
      - створення постійно підтримуючого психологічного "фону” для дітей, організація оптимальних психологічних умов щодо успішного розвитку їх особистості:
      - звільнення від комплексів та переживань за рахунок з’явлення впевненості у собі, власних силах, усвідомлення широти свого творчого і психічного потенціалу;
      - навчання засобам самоконтролю, самоорганізації, самоаналізу, самодисципліни;
      - стимулювання творчої активності дитини;
      - використання комплексу спеціальних вправ.