Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Анатомо-фізіологічні та психофізіологічні основи мовлення, Роботу…
Анатомо-фізіологічні та психофізіологічні
основи мовлення
Психофізіологічні
Виділяють три рівні
внтрішнього мовлення:
Перший рівень
пов'язаний з механізмами дії і володіння окремими словами, що позначають події і явища зовнішнього світу. Цей рівень реалізує так звану номінативну функцію мовлення і мовлення і служить в онтогенезі основою для подальшого розвитку механізмів внутрішнього мовлення.
Другий рівень
співвідноситься з утворенням множинних зв'язків між базовими елементами і матеріалізованою лексикою мовлення, так званою «вербальною мережею»
Третій рівень
складається з активацій окремих вузлів «вербальної мережі», що швидко змінялися, так що кожному вимовному людиною слову передує активація відповідної структури внутрішнього мовлення, перехідна шляхом того, що перекодувало в команди органам артикуляцій.
Анатомо-фізіологічні
Центральний
відділ
Центральний мовленнєвий апарат знаходиться в головному мозку й складається: з кіркових центрів
Підкіркових вузлів
Ядер стовбура мозку (переважно
довгастого)
Провідникових шляхи і нерви
Нормальна мовленнєва діяльності відбувається на основі рефлексів, особливо важливе значення має ліва (у ліворуких — права) півкуля мозку, її лобова, скронева, потилична і тім'яна ділянки.
Скроневі ділянки
забезпечують сприймання чужого мовлення, тут міститься слуховий центр мовлення, званий мовленнєвим центром Верніке — мовленнєвослуховим
Лобові ділянки
є мовленнєворуховими, а саме: у задньому відділі лівої другої й третьої лобової нижньої звивини лівої півкулі розташований моторний (руховий) центр Брока, що забезпечує власне усне мовлення.
Для розуміння мовлення має значення
тім'яна
ділянки мозку, а
потилична
— забезпечує оволодіння писемним мовленням
Периферичний
відділ
Периферичний мовний апарат складається з трьох відділів: дихального, голосового і артикуляційного.
У
дихальний відділ
входить грудна клітка з легкими, бронхами і трахеєю. . У процесі видиху повітряний струмінь здійснює одночасно голосоутворювальні і артикуляционную функції. Дихання в момент мовлення істотно відрізняється від звичайного. Видих набагато довше вдиху. Крім того, у момент мовлення число дихальних рухів вдвічі менше, ніж при звичайному диханні.
Голосовий відділ
складається з гортані і які у ній голосовими складками. Особливе значення для артикуляції мають органи ротової порожнини і сама ротова порожнина. Саме в ній голос багаторазово посилюється і диференціюється на певні звуки, тобто забезпечується виникнення фонем.
Основними органами артикуляції є
язик, губи, щелепи (верхня і нижня), тверде і м'яке піднебіння, альвеоли.
Система резонатора
(носоглотка, череп, гортань і грудна клітка)
Генераторна система
— звукові вібратори, при коливанні яких утворюються звукові хвилі (голосові зв'язки гортані — тоновий вібратор; щілини і затвори, що виходять в роті при артикуляції);
Енергетична система
дихальних органів, необхідна для виникнення звуку (легені і головний дихальний м'яз — діафрагма);
Роботу виконала:
Студентка групи ЛОГб-1-20-4.0д
Маринич Марія