Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Життя українського села - Coggle Diagram
Життя українського села
Хлібозаготівельні кризи та перехід до колективізації
Радянська влада, передавши землю в користування селянам, сподівалася на підтримку ними державної економічної політики
Десять років більшовицьких експериментів у сільському господарстві завершились проблемою зерновиробництва
Було ліквідовано поміщицьке господарство, яке давало 30 % товарного хліба, й обмежено фермерство
Унаслідок чого виникла зернова проблема, а як похідна — й хлібозаготівельна криза
У січні 1928 р. була найсерйозніша криза у хлібозаготівлях
Уряд намагався вилучити аграрну продукцію в селян, започаткував політику «ножиць цін»: штучне завищення цін на промислові товари й зниження на сільськогосподарську продукцію
Селяни не хотіли продавати зерно за державною ціною
Влада вдалася до адміністративного тиску на селян, унаслідок чого на початку 1928 р. кризу вдалося подолати
Наступної зими 1928-1929 рр. криза повторилася в ще більших масштабах
Більшовицька верхівка вбачала в селянстві консервативну силу, яка чинила опір державній економічній політиці
Першопочатком зрушень у сільському господарстві стала підтримка державою сільськогосподарської кооперації
У другій половині 20-х років майже дві третини селян пристало до її різних форм, однак таких, що не передбачали усуспільнення основних засобів виробництва.
Суцільна колективізація. Розкуркулення
На тлі необхідності «поглиблення» колективізації наприкінці 20-х років постала ідея суцільної колективізації
Головна її мета полягала в тому, щоб створити державі максимально сприятливі умови для пограбування селянства
Масова колективізація розпочалася восени 1929 р. в усіх галузях сільського виробництва, охопивши всі села та райони
Постановами ЦК ВКП(б) були офіційно встановлені критерії завершення «колективізації в основному»:
залучення до колгоспів не менше 68-70 % сіл
господарств із охопленням 75-80 % їх посівних угідь
Засоби виробництва та створення самих колгоспів проводилося насильно з використанням карально-репресивних заходів:
розкуркулення
Розкуркулення
— позбавлення майна заможних селян, їх депортація або виселення за межі району їхнього проживання
депортації
висилки
ув’язнення
конфіскації майна
Особливо інтенсивно терор проти заможних селян провадився в перші місяці 1930 р. за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) «Про заходи по викорінюванню куркульських господарств в районах суцільної колективізації»
Уже на 1 червня було «розкуркулено» 90 тис. селянських господарств України, що становило 1,8 % їхньої загальної кількості
Конфісковано й передано в колгоспи худоби, різноманітного реманенту, будівель на суму 90- 95 млн рублів
Cтаном на 1 жовтня 1929 року в УСРР було колективізовано 8,6 % селянських господарств
На 1 лютого 1930 року вже 30,7%
На 1 березня 1930 року — аж 64,4 %.
Заворушення селян розпочались у 1929 р., а на початку лютого 1930 р. в різних кінцях України стали масовими й нерідко переростали у відкриті збройні повстання, що охоплювали цілі райони
Загалом селянські заворушення, чи, як їх зневажливо називали комуністи, «волинки»1, у лютому-березні 1930 р. охопили майже всю територію України
На сьогодні відомо про близько 2 тис. масових виступів у 41 із 44 округ селян проти колективізації
Спротив проходив під гаслами: «Геть Радянську владу, хай живе самостійна Україна!»
З осені 1930-го режим повертається до політики колективізації
Станом на жовтень 1931 р. було усуспільнено 68 % селянських господарств, а на початку січня 1932-го відповідні показники досягли значень 80 %
Усуспільнення засобів виробництва і створення самих колгоспів, як і раніше, проводилися насильно
Голодомор 1932—1933 рр. і його наслідки
Хлібозаготівельна кампанія 1931-го спричинила в Україні голод
Навесні 1932 р. голодною смертю померло понад 100 тис. українців
У першій половині 1932 р. з колгоспів в Україні вийшли 41 200 селянських господарств
Злочин геноциду став реакцією тоталітарного режиму на постійний спротив українців
Інструментом вбивства частини народу й «перевиховання» решти було обрано найстрашнішу зброю —
штучно організований голод
У 1931 р., тобто напередодні голоду, більше половини колгоспів розподілили на трудодень лише по 50 коп
Пересічна натуральна оплата трудодня в колгоспах України 1932 р. становила від 1 до 1,5 кг хліба
У 1932 р. майже половина колгоспів України не розрахувалася з колгоспниками за трудоднями, тобто від серпня 1932 р. до лютого 1933 р. ці колгоспники не мали хліба
Родинам померлих колгоспників, які мали зароблені трудодні, хліб не видавали
З мізерного збору зернових у 1932 р. вилучили 52 %, відтак сільськогосподарське виробництво зазнало краху, а селяни — спланованого комуністичною владою голоду
Селян-одноосібників штрафували, позбавляли земельного наділу, садиби, виселяли поза межі району та області, конфісковували майно
Держава не дбала про селян, вважала їх «ворожим елементом», забороняла торгувати, не видавала кредиту, насіння
Фактично їх перетворили на кріпаків
Центральний Виконком і Рада Народних Комісарів СРСР постановляють:
Прирівняти за своїм значенням майно колгоспів і кооперативів до майна державного
Застосовувати за розкрадання колгоспного та кооперативного майна найвищу міру соціального захисту — розстріл з конфіскацією всього майна і з заміною його при пом’якшуючих обставинах позбавленням волі на термін не нижче 10 років з конфіскацією майна
Колгоспи, що не виконували план, пропонувалося заносити на «чорну дошку», що означало:
припинення постачання товарів
заборону кооперативної й державної торгівлі в селах, вивезення з магазинів продуктів
скасування колгоспної торгівлі для колгоспників та селян-одноосібників
виявлення «саботажників»
Пресі заборонялося публікувати будь-які матеріали про голод. Цю проблему замовчували, тому міжнародні організації не мали можливості розгорнути благодійні акції
Історики називають різні цифри померлих від голоду селян — від 3 до 7 млн, а деякі навіть до 10 млн осіб
загальну смертність у сільських районах України протягом 1932-1933 рр., яка становила близько 6 млн осіб
Сьогодні стало очевидним: від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила значно більше, ніж за роки Першої світової та громадянської воєн загалом
Аналіз фактів і подій колективізації свідчить, що стосовно українців було вчинено акт геноциду
Геноцид
— це будь-які свідомі дії, спрямовані на повне або часткове винищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи
Голодомор в Україні
— новітня форма геноциду проти цивільного населення в мирний час, свідомо організований та застосований владою терор голодом