Обмежена рухливість м’язів язика при дизартрії проявляється в недостатньому підйомі кінчика язика вгору в ротовій порожнині, що пов’язано з порушенням іннервації шилоязичного м’язу. Обмеження руху язика вниз пов’язане з порушенням іннервації ключично-під’язикового, щитоподібно-під’язикового, щелепно-під’язикового, підборідно-язичного м’язів. Обмеження руху язика є наслідком порушення іннервації під’язиково-глоткового, лопатно-под’язикового, шилопід’язикового м’язів. Парези або паралічі м’язів язика перешкоджають можливості змінювати конфігурацію язика, його подовженню, укороченню, висуванню, відтягуванню тощо.
При парезах піднебінно-глоткових і піднебінно-язикових м’язів підйом піднебінної фіранки в момент мовлення утруднюється, відбувається витік повітря через ніс, голос набуває носового відтінку, спотворюючи тембр мовлення, шумові ознаки мовленнєвих звуків недостатньо виражені.