В.П. Зинченко підкреслив катастрофічність наслідків тих переломів, які характеризували розвиток саме вітчизняної психології – ідеологічні замовлення, партійні постанови, павловська та інші сесії, на яких психології знову і знову доводилося відстоювати свій предмет і право не називатися буржуазною наукою. Він же відзначив і той загальний напрям, щодо якого існує безсумнівна наступність у школі Виготського – Лурії – Леонтьєва – ідея опосередкування, що дозволяє перейти до тричленної схеми детермінації, що долає картезіанське спадщину.