Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Віденський конгрес : - Coggle Diagram
Віденський конгрес :
Хід перемовин :!?:
1)Особливістю Віденського конгресу було те, що його учасники ніколи не зустрічалися на пленарному засіданні, і велика частина обговорень відбувалася під час неофіційних зустрічей представників великих держав, без участі делегатів від менших держав.
2)Справжньою зіркою конгресу був Талейран. Він прибув до австрійської столиці вже як міністр Людовика XVIII і домігся, щоб Франція брала участь в переговорах на рівних з іншими великими державами.
2.1)Основою мирних угод Талейран запропонував зробити принцип легітимізму (від латинського «легітимус» — «законний») — а легітимними вважати лише ті монархії та династії, які існували до революції чи принаймні до 1792 року.
3)Здавалося, що учасники Віденського конгресу остаточно розсварилися між собою. І цим одразу ж спробував скористатися Наполеон I, який несподівано повернувся до влади у Франції. Він оголосив, що не прагне відновлення загарбницьких війн.
3.1)Навпаки — одразу ж спрямував до європейських монархів пропозицію миру, погодившись на дореволюційні кордони Франції. І принагідно він надіслав Олександру I примірник таємного договору Людовика XVIII з Британією і Австрією, спрямований проти Росії і Пруссії.
4)Проте монархи були налякані вже самим фактом повернення Наполеона до влади. Новини з Парижу їх знову згуртували і змусили якнайшвидше завершити перемовини у Відні. Вже 9 червня 1815 року був укладений Заключний акт Віденського конгресу, який — у відповідності із рекомендаціями Талейрана — перетворив Європу на спільноту легітимних монархій
-
Рішення :!!:
Росії було надано велику частину Варшавського герцогства (Польща) і було дозволено залишити Фінляндію (яку вона, завоювала у Швеції в 1809 і мала під владою до 1917 року).
Пруссії було надано дві п'ятих Саксонії, захід Варшавського герцогства (Велике Князівство Познанське), Данциг і Велике князівство Нижній Рейн
Німецький союз з 39 держав був створений з попередніх 300 держав складових Священної Римської імперії, під головуванням австрійського імператора. Лише частина території Австрії і Пруссії, була включена до Союзу (лише тих, що були у складі Священної Римської імперії).
Нідерланди і Південні Нідерланди (приблизно сьогоденна Бельгія) були об'єднанні в конституційну монархію — Об'єднане королівство Нідерландів, під владою династії Оранських-Нассау.
Шведська Померанія, що відійшла до Данії у січні 1814 року в обмін на Королівство Норвегія, була передана до Пруссії.
Нейтралітет Швейцарії був гарантований. Біль та Князь-єпископство Базель[en] увійшли до складу кантону Берн. Конгрес також запропонував низку компромісів для вирішення територіальних суперечок між кантонами
Велика Британія отримала частину Французьких і Голландських колоній, а також весь Французький флот.
-
-
-
-
-