Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
ОСОБЛИВОСТІ ПАРАДИГМ У ПСИХОЛОГІЇ Дизайн без названия (48) Дизайн без…
ОСОБЛИВОСТІ ПАРАДИГМ У ПСИХОЛОГІЇ
Сутність та функції парадигми
🔅🔆🔆
а) пізнавальна: система наукових уявлень, конструктів, понять, що забезпечує адекватне пояснення досліджуваної дійсності;
б) нормативна: сукупність норм, правил, методів і засобів здійснення науково-дослідницької діяльності;
в) методологічна: взаємоузгоджена сукупність принципів, методів, форм, засобів рефлексивної миследіяльності, що дає змогу здійснювати стандартне (еталонне) розв'язання проблем;
г) світоглядна: згармонізована цілісність колективно напрацьованих ідей, ідеалів, настановлень, цінностей, ціннісних орієнтацій, що формує своєрідний тип психологічної ментальності та світобачення, уможливлює ведення науковцями продуктивного Діалогу.
Природничо-наукова парадигма психології
Принципи природничо-наукова парадигма
опори на емпіричні факти психічної реальності.
б) принцип раціональності – реальності психічної реальності.У принципі усі явища психічного світу підлягають несуперечливомуопису;
в) принцип редукції психічної реальності. Наукова теорія завжди зводить з'ясоване з реальності психічного уже визнаного правильним;
г) принцип ідеалізації психічної реальності– розгляд наближеної до дійсності спрощеної ситуації; неможливість включити в логічну конструкцію теорії абсолютно усі складові тих об'єктів, вивченням яких теорія покликана займатися;
д) принцип простоти психічної реальності– інтуїтивне переконання, що правильна (істинна) теорія проста («правильне просте»);
е) принцип незалежної перевірки психічної реальності.
При поясненні психічних явищ основним критерієм у природничо-науковій парадигмі є визнання принципу детермінізму
.
в) розгляд експерименту як головного шляху перевірки істини;
існування об'єктивного знання та абсолютної істини;
а) визнання досконалості природознавства і недосконалості психології;
потреба розчленовування цілого на елементи і встановлення між ними причинно-наслідкових зв'язків;
Гуманістична парадигма
гуманізм трактують як самоорганізаційний принцип людського буття, що розглядає людину як самоцінність і найвищу мету суспільства
Без участі особистості не можна прийти до істинного та повного розуміння
розуміння разом з переживанням стало предметом аналізу та вивчення
Розуміння – не інтуїтивне явище, воно «завжди передбачає наочність (презентативну і репрезентативну). Душевні взаємозв'язки ми сприймаємо безпосередньо.
Гуманістичних психологів цікавить психіка здорової людини, можливості її вдосконалення та розвитку.
Гуманістична психологія охоплює теорію самореалізації особистості Г. Олпорта, концепцію самоактуалізації А. Маслоу, систему поглядів К. Роджерса.
Конструктивістська парадигма
💥«Річ-у-собі» — філософський термін, що позначає речі, як вони існують самі по собі (або «в собі»), на відміну від того, якими вони є «для людей» — в їх пізнанні.
💥Згідно конструктивізму, реальність – це не тільки те, що ми бачимо, а й те, що ми конструюємо.
💥Наука має творчо-конструктивну функцію.
💥знання є продуктом домовленості – конвенції чи консенсусу. Будь-які наукові типології, системи цінностей або соціальні утворення є результатом громадянської домовленості
💥Без орієнтації на духовне начало в суспільному та індивідуальному житті створення нових радикальних технологій та психологічних феноменів є небезпечним.
💥Конструктивність може перетворитися на деструктивність, якщо не враховуватиме абсолютних цінностей – любові, добра, свободи, відповідальності.
Трансперсональнапсихологія.
транс – це наскрізна базисна властивість душі (про це здогадувався 3. Фройд, аналізуючи первинне «океанічне почуття» немовляти.
Ключовим поняттям трансперсональної психології є поняття «змінені стани свідомості» (ЗСС).
не обмежується психологією, а проявляється в мистецтві і сучасних духовних практиках.
Люди отримують трансперсональний досвід ідентифікації з простором за межами власного его.
академічна психологія критикує трансперсональну психологію за «легковажну асиміляцію нею окультних знань, починаючи з шаманізму».
Взаємодія, діалог і протистояння парадигм у
Гуманітарії звинувачують «природничників» у редукціонізмі.
Гуманістичну (гуманітарну) парадигму протиставляють природничонауковій, яка була ототожнена з експериментальною в науці
Розмежувати природничо-наукову і гуманістичну парадигми в психології навряд чи можливо
1) фізіологічні акти і закономірності (психофізіологія органів чуття);
2) особистість, суб'єктно-суб'єктне діалогічне ставлення до особистості (психоаналіз);
3) поведінка (біхевіоризм);
4) вищі цінності, самоактуалізація особистості, творчість, любов, свобода, відповідальність, автономія, етика міжособистісної комунікації (екзистенційно-гуманістична психологія);
5) переживання почуття самототожності, яке виходить за межі індивідуальної, особистої самості, охоплюючи людство в цілому, життя, Дух і космос (трансперсональна психологія).
5 ««кроків» розвитку уявлень про предмет психології.
