У разі спроби змусити звернути увагу на кого-небудь або на що-небудь виникає реакція самоагресії. Годинами можуть спостерігати за промінем світла, що падає на підлогу, або на вулицю за вікном.

Не виявляють переляку, навіть у ситуаціях, загрозливих їхньому життю.

Найважча: цілковита відчуженість від того, що відбувається. Діти практично не говорять.

Використовують звуки немовного характеру: щебетання, свист, мимрення. Не реагують на зовнішні подразники: біль, холод, голод

Незграбні,але іноді досягають великої майстерності у діях певного характеру.

Діти часто взагалі вважають за краще обходитися без мовлення, а свої прохання висловлюють криком або показують на предмет, що цікавить, пальцем.

Ці діти можуть існувати тільки у вузьких межах розкладу, звичному устрої життя, руйнування якого спричинює панічний страх.

Прогулянка має відбуватися за звичним маршрутом, а на ногах – одягнені черевики з шнурками певного кольору

Мислення буквальне, наявність підтексту зумовлює напругу.

“Зациклюються” на промовлянні, програванні неприємних ситуацій (пожежі, бандити, смітники тощо).

У разі спілкування співрозмовника не чують, не схильні до діалогу. Мовлення квапливе, “говорить захлинаючись”, у розмові можуть переставляти слова за сенсом.

Можуть протягом кількох років говорити на ту саму тему, що хвилює, або малювати улюблених тварин.

Багато говорять і часто цитують цілі сторінки улюблених літературних творів, але нерідко інтонація не відповідає тексту.

Рано набирають знання і словниковий запас за певною темою, часто вражають своєю неорганізованістю у побуті. Не володіють елементарними засобами самообслуговування, не прагнуть до нового, бояться неочікуваних змін.