Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Психокорекційна допомога дітям з розумовою відсталістю - Coggle Diagram
Психокорекційна допомога дітям з розумовою відсталістю
Розумова відсталість – це гетерогенний розлад, що включає значне зниження інтелектуального функціонування. В літературі радянського часу прийнято було виділяти дві основні клінічні форми розумової відсталості: олігофренію деменцію.
Для навчання дітей з розумовою відсталістю ще за тих часів були створені спеціалізовані школи, - за допомогою спеціальних коректувальних програм учні освоювали той обсяг знань, який дозволяли їх можливості. Проте проблема розвитку й адаптації розумово відсталих все ж залишається актуальною.
Використання психотерапії в спеціальній психології тривалий час обмежувалось у зв'язку з уявленням про те, що всі психотерапевтичні процедури засновані на прийомах, що вимагають від клієнта вербальної комунікації, участі інтелекту та інших компонентів, властивих особам з нормальним інтелектом
Спостереження та експериментальні дослідження дають матеріали, що дозволяють говорити про те, що одні
психічні процеси в неї більш порушені, інші залишаються відносно підлеглими зберіганню.
Основною метою психологічного втручання в роботу з розумово відсталими дітьми за нашими дослідженнями стали поліпшення їхнього самопочуття і підвищення здатності справлятися зі стресами. Також цілі психотерапії дітей з розумовою відсталістю, на нашу думку пов'язані з формуванням розуміння і прийняття їх порушення ними самими; поліпшенням фрустраційної толерантності і контролю над імпульсивністю; розвитком відповідних соціальних умінь; розвитком умінь самостійного ухвалення рішень; формуванням розуміння того, що в них існує обмеження; умінням виражати емоції; розвитком адекватних інтерперсональних умінь;
Основою психологічного втручання при розумовій відсталості нами запропоновано:
1) розвиток збережених когнітивних процесів і сторін особистості;
2) розширення зони найближчого розвитку. З деякими завданнями дитина не може впоратися сама, але вирішує їх за
допомогою дорослих. Це дає інформацію про те, з якими завданнями вона незабаром зможе справлятися самостійно;
3) урахування індивідуальних особливостей;
4) терапевтичне втручання як показують дослідження є найбільш успішним, коли проходить на ранньому етапі
розвитку, особливо в дошкільні роки;
5) терапевтичне втручання при розумовій відсталості в дітей підбирається відповідно до індивідуальних потреб і
здібностей дитини і є інтегрованим з сім'єю, школою і суспільством.
Зупинимося докладніше на методах психологічного втручання, які є ефективними в роботі з даною категорією осіб.
При виборі методів необхідно було враховувати ступінь розумової відсталості, наявність супутніх соматичних,
неврологічних, сенсорних і психологічних розладів основні психосоціальні характеристики соціального середовища і
перш за все сім'ї.
Поведінкова терапія може бути прикладена з метою поліпшення соціальної поведінки, контролю і зменшення
агресивної та деструктивної поведінки.
Групова терапія. Дослідження останніх років свідчать про успішність додатка групової психотерапії в роботі з
розумово відсталими дітьми, у процесі чого формується емоційний контроль, самовпевненість, соціальні уміння.
Ігрова терапія. Тривалий час гра є провідною діяльністю для цих дітей. Гра дітей з розумовою відсталістю характеризується якісною своєрідністю, яка виражається у відсутності сюжетно-ігрових дій, у стереотипному і неадекватному використанні іграшок, у відсутності логіки і послідовності здійснюваних дій.
Психокорекція. Основними засобами коректувальної роботи можуть бути:
1) Адаптація навчального матеріалу.
2) Ширше представлення наочного матеріалу.
3) Повільний темп опанування навчального матеріалу.
4) Частіше повторення матеріалу.
5) Поетапні часткові узагальнення знань у зв'язку з низьким рівнем абстракцій та узагальнень.
Батьківське консультування.