Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Рельєф материків і дна океанів - Coggle Diagram
Рельєф материків і дна океанів
Рельєф дна, як і рельєф суходолу, дуже різноманітний: є на ньому підводні гори і підводні рівнини.
У рельєфі дна Океану можна виділити такі частини:
Шельф — затоплені прибережні частини материків з глибинами від 0 до 200 м. На карті позначений світло-блакитним кольором.
Материковий схил — це поверхня дна від 200 до 2000 м, що стрімко обривається.
ложе океану — глибинна частина дна. Вона нерівна.
Часто підводну окраїну материка і ложе океану розділяє перехідна зона. Вона розташована у місцях сходження літосферних плит і має перехідний (від материкового до океанічного) тип земної кори та дуже складний рельєф. Вершини підводних хребтів можуть здійматися над поверхнею води, утворюючи острівні дуги.
В ложі Океану виділяють підводні хребти та глибоководні рівнини. Трапляються на ложі Океану й підводні вулкани з плоскими вершинами, а також глибоководні жолоби — довгі, вузькі зниження дна з найбільшими глибинами
Розрізнити нерівності на дні океану можна за допомогою ехолота
Підводні гори, що лежать на межах літосферних плит, назвали серединно-океанічними хребтами. Ці хребти досягають висоти 2000 м (наприклад, Серединно-Атлантичний).
Рифти — розломи дна океану завглибшки кiлька кiлометрiв, якi утворюються внаслiдок розходження лiтосферних плит.
Головними елементами рельєфу суші є рівнини і гори. Ці основні форми утворюють макрорельєф земної поверхні.
Гора - це височина з наявністю вершинної точки, схилів, підошовної лінії, що підноситься над місцевістю більш, ніж на 200 м.
Височина, яка не перевищує 200 м. - пагорб.
Форми рельєфу, які розташовуються по одній лінії і мають гребінь і схили, називаються гірськими хребтами.
Якщо гірські хребти з'єднуються між собою, формуються гірські ланцюги. Комплекс гірських ланцюгів, окремих хребтів і долин являє собою гори, наприклад, Уральські, Кавказ, Карпати.
Ділянки земної поверхні, що займають велику площу, з гірськими хребтами, високими рівнинами і долинами називаються нагір'ями.
У процесі підняття і опускання ділянок (брил) земної кори по площинах розломів формуються брилові і складчасто-брилові гори. Рельєф цих гірських систем характеризується сплощеними вершинами, вододілами, обширними долинами з плоским дном.
Існує класифікація гірських систем по висоті: низькі (до 1 км), високі (від 2 до 5 км), найвищі (більше 5 км).
По відношенню до рівня моря рівнини поділяються на низинні (до 200 м), піднесені (до 500м) і плоскогір'я (понад 500 м). Низовини часто плоскі, а піднесені і високі рівнини зазвичай сильно розчленовані водними потоками і характеризуються горбистим рельєфом.
Якщо піднесена рівнина відмежована від навколишньої місцевості стрімкими уступами, то вона називається плато.
По лініях розломів відбувалися вертикальне зміщення:якщо одна ділянка піднімалась відносно сусідніх,то утворювався горст, якщо одна ділянка опускалася - грабен.
Розрізняють групи гірських систем за походженням: тектонічні, брилові і складчасто-брилові, вулканічні, ерозійні.
