Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Постмодернізм - Coggle Diagram
Постмодернізм
Характерні риси
Використання алюзій і ремінесценції
Інтертекстуальність
Міфологізація(нове освоєння)
Іронія, пародія
Роль автора абсолютизована
Симулякр(видимість) - копія неіснуючого об'єкту
Фрагментарність
Хаотичність
Гіпертекст, що можна читати у будь-якій послідовності
Герой
Емоційно-вразливий
Скептичний
Зневірений
Пересічний
Втратив сенс існування
Розчарований
Іронічно ставиться до себе і до буття, тим самим здобуває внутрішню свободу та перемогу над абсурдом життя.
Представники
Умберто Еко — уславлений італійський учений і письменник, автор багатьох робіт з історії та теорії культури, а також чотирьох романів, кожний з яких став цікавою сторінкою сучасного постмодернізму.
Крістоф Рансмайр — сучасний австрійський письменник. Його роман «Останній світ» уважається одним із найкращих досягнень літератури постмодернізму.
Джон Роберт Фаулз (1926–2005) — англійський письменник, романіст і есеїст.
Італо Кальвіно (1923–1985) — італійський письменник.
Джозеф Хеллер (1923–1999) — відомий американський письменник-романіст і прозаїк.
Джон (Сіммонс) Барт (нар. 1930) — американський прозаїк. Письменник належить до так званого «неонового покоління», або покоління 30-х pоків.
Значення терміну
Постмодерні́зм - світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям - продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ.
Вперше термін «постмодернізм» згадується в роботі німецького філософа Рудольфа Панвіца «Криза європейської культури», але поширився він лише наприкінці 1960-х pp. спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі - у літературі, малярстві та музиці.
Жанри
фантастичної притчі, роману-сповіді, антиутопії, оповідання, міфологічної повісті, соціально-філософського і соціально-психологічного роману та ін. Жанрові форми можуть поєднуватись, відкриваючи нові художні структури.
Хронологічні межі
Відлік його існування зазвичай ведеться від 1960-70 років, коли він виникає в США та Західній Європі і до наших днів.
Художні засоби
Пародія, ілюзія, гра, містифікація, карнавалізація. Стильові риси художньої мови реалізувалися у художніх засобах порівняння, метафори, алюзії, ремінесценції, іронії.
Символіка
Стіна, глухий кут, лабіринт, прірва, шахова дошка.
Стилістика
Естетичну природу цього мистецького явища пов’язують із плюралізмом — поєднанням і органічним співіснуванням різних художніх систем і стилей. Постмодерний дискурс синтезує мистецтво й антимистецтво, елітарну й масову культуру, карнавальне, іронічно-сміхове та серйозне ставлення до дійсності.