Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Постмодернізм - Coggle Diagram
Постмодернізм
Герой
емоційний та вразливий, надзвичайно гостро відчуває усе, що відбувається довкола
скептичний (допомагає авторам викрити неспроможність колишніх утопій, ідеологічних догм, показати світ у його справжньому, неприхованому вигляді)
зневірений у житті та сповнений безнадії
пересічний
втратив сенс існування
розчарований
стоїть на перехресті вибору, часу, простору
іронічно ставиться до себе та буття, і, тим самим, здобуває внутрішню свободу, перемогу над абсурдом буття
роль маріонетки в руках невідомих для неї сил, залежної від реальних та ірреальних стихій
жити в тих умовах, у яких він опинився, неможливо, і тікати нікуди, бо він ні в що не вірить, і будувати він уже нічого не здатний, бо втратив усі орієнтири й сенс існування
іронія й гра, які дають можливість не тільки піднятися над собою й над обставинами, а й здобути ту міру свободи, без якої особистість вже перестає бути особистістю
продукт кризи буття, і ця кризовість відображається на її внутрішньому стані, моральному здоров'ї
люди з хворобливою психікою
бажання нерідко виходять за межі раціонального, можливого й морального
прийом одивнення, що дає можливість митцям представити дивний погляд дивної людини на цей дивний-предивний світ
Особливості і характерні риси
культ незалежної особистості
потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого
прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій
бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу
використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя
зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо)
суміш багатьох традиційних жанрових різновидів
сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох
запозичення, перегуки (інтертекстуальність) спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях
як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача
іронічність та пародійність
мотиви самотності, розчарованості, розгубленості, відчаю, вичерпності буття
симулякр - копія неіснуючого об'єкта
нонконформізм
гіпертекст (можна читати у будь-якій послідовності, утворюючи різні лінійні тексти)
Світ у літературі постмодернізму
відображення загального абсурду життя, розриву соціальних і духовних зв'язків, втрати моральних орієнтирів у світі.
дисгармонія та деструкція
немає нічого певного, сталого
цей світ жахливий та химерний, який відлякує своєю заплутаністю й невизначеністю, глибиною кризи й безвиході
художній світ позбавлений майбутнього, він не має розвитку, замкнений лише сам на собі, неначе розбитий на друзки, розколотий, не цілісний, не органічний
фрагментарність, хаотичність, колаж у побудові сюжету, що відображає хаос абсурдного світу, а з іншого боку — його усвідомлення
хоча світ не має свого продовження, але він може бути осмислений крізь призму колишніх епох, культурного досвіду людства
нагромадження різноманітних елементів, які містять відгомін попередніх епох, слугує осмисленню сучасності через архетипи культури й пам'ять поколінь
світ у творах постмодернізму зображено з позиції «ідеологічного поліфонізму» (термін М. Бахтіна), який реалізується в поєднанні різноманітних елементів, стилів, цитат, ремінісценцій тощо
монополією на знання про цей світ та істину (багатоваріантна, багатогранна, множинна) у творах постмодерну не володіє ніхто: ані герої, ані автор, ані читач
Представники
Пауло Коельо (Бразилія)
Умберто Еко (Італія) : «Мушу сказати, що я сам переконаний у тому, що постмодернізм — не фіксоване хронологічне явище, а такий духовний стан, сказати б kunstwollen (художницька воля) — підхід до роботи. У цьому сенсі правомірною є фраза, що будь-яка епоха має власний постмодернізм. Очевидно, кожна епоха в певний момент перебуває на межі кризи...».
"Ім'я троянди" - філософсько-детективний роман
Крістоф Рансмайр (Австрія). "Останній світ" - роман-антиутопія
Джон Фаулз (Великобританія)
Віктор Пелевін (Росія)
Йосип Бродський (Росія, Америка)
Річард Бах (Великобританія). "Чайка Джонатан Левінгстон" - оповідання
Гюнтер Грас (Німеччина)
Сила творця
Текст, персонажі, простір і час відчувають залежність від автора, його творчої волі.
Однак і автор відчуває залежність від свого твору. Р. Барт писав, що це сприяє усвідомленню того, що автор — усемогутній творець, але разом з тим він — персонаж іншого, більшого, ніж його, тексту — життя, що рухається за своїми законами.
Автор нерідко бере на себе роль героя твору. А якщо між ними все ж таки є різниця, то у творах нерідко використовують літописний стиль.
Постмодерністи прагнуть створити певний коментар, або сучасний «переклад», або «літопис», або «словник» свого часу. Хоча авторська точка зору при цьому зазвичай приховується, однак особистісне, творче начало свідчить про торжество людського над безладом і хаосом буття.
Сюжет у творах постмодернізму, як правило, розподіляється на мікросюжети, численні відступи, твори самих персонажів, додатки, авторські коментарі.
Така «розбитість» тексту на формальному рівні, з одного боку, свідчить про розпад цілісності самої дійсності, про дисонанси, що утворилися у світі та свідомості людини.
Проте всі ці мікросюжети об'єднуються волею та почуттями оповідача.
Символіка (ключові образи)
стіна як те, на що можна опиратися самотній людині в цьому світі
глухий кут як безвихідь
прірва як деструкція розумінь, взаємин, певних аспектів життя
лабіринт як відображення складності знаходження виходу зі складної життєвої ситуації
шахова дошка як показ ділянки для суперництва
карнавал як показ того, що людина постмодерну перебуває в соціумі тільки в масці, яку знімає тільки наодинці із собою
ризома, що повинна протистояти незмінним лінійним структурам (як буття, так і мислення)
Поняття
Термін «постмодернізм» з'явився у період Першої світової війни в праці В. Паннвіца «Криза європейської культури» (1917).
У 1947 р. А. Тойнбі в книжці «Вивчення історії» використовує його в культурологічному сенсі.
За визначенням А. Тойнбі, після Нових часів (Modern Age — 1475-1875 рр.) настав новий етап розвитку західної цивілізації (Postmodern Age — після 1875 р.).
У 1960-1970-х роках термін «постмодернізм» використовують для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації й техніцизму.
Цей термін набув подальшого поширення завдяки теорії Ч. Дженкса та Р. Стернеа («Розквіт постмодерністської архітектури», 1977).
Розвитку постмодернізму сприяли міркування філософів Ж. Дерріди, Ж. Баттея, Ж. Ф. Ліотара, М. Фуко, а також концепція семіотика та письменника У. Еко.
Міф
свідчить про традицію, повернення до забутих джерел буття
дає можливість вивести злободенне на філософський рівень, зробити його значущим для всіх часів і народів
дає змогу говорити про індивідуальне в аспекті всезагального
слугує з'єднанню часів, епох, уламків реальності
засіб повернення людській свідомості минулого, вічного
не тільки спонукає мислити, оцінювати своє буття в контексті вічності, а й повчає
Визначення
духовний стан світовідчуття кризової доби у вигляді переходу двох могутніх століть.
особливий спосіб організації художнього світу, що може виявлятися на різних етапах літератури;
сукупність літературно-мистецьких тенденцій, явищ, шкіл, що виникають на межі XX-XXI ст.
художній напрям, стиль у літературі й мистецтві другої половини XX — початку XXI ст.
етап розвитку літератури й мистецтва.
Свідомість
відсутність абсолютних суспільних цінностей та істин
розчарування у цивілізаціїї, створеної рукою людства
розчарування культури та мистецтва у самій собі, своїй сутності у світі
відчуття втрати ідеалів та ідеологічних ілюзій в системі персонажів
утвердження багатоваріантності буття людства
Жанри: пригодницькі, детективні, фантастичні, містичні, інтимні, філософські
роман
оповідання
новели
ліричні вірші
Часові рамки
останні десятиліття ХХ століття до сьогодення
Гасло: "Читати!"