Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Стратегія імперського реваншу, Прикметно, що спроба зібрати всіх "…

- - - - реформу федеративних відносин та нову регіональну політику, спрямовану на звуження інституційних та політико-правових можливостей регіональних еліт, інтеграцію регіонів у єдиний загальноросійський політичний простір та заміну "формального федералізму" на "фактичний унітаризм"
      - Реконструкцію "силового блоку" та нову конфігурацію кремлівської еліти. Кадрові рішення у силових відомствах і встановлення над ними прямого президентського контролю забезпечили Путіну монополію на виконавчу владу та сприяли посиленню його впливу на економічну та регіональні еліти, перетворивши інститут глави держави на "центральний" інститут російської політичної системи.
      - Зміну порядку формування верхньої палати російського парламенту
      - Утвердження гегемоністської партійної системи і формування "партії влади". Це посприяло нівелюванню інституту парламентаризму як демократичного механізму правотворчості й ліквідації системи поділу влади
      - Встановлення контролю та уніфікацію засобів масової інформації
      - Домінування колективістських цінностей та культ "сильної руки", відсутність реальних механізмів впливу громадян на російське владу
      - Сформована В. Путіним модель політичного устрою характеризується передусім тим, що не допускає реальної політичної конкуренції, що сприймається як загроза існуючому режимові.
        
        Культ Путіна збудовано значною мірою зусиллями державних та підконтрольних владі ЗМІ, передусім телебачення, які за будь-яких умов виставляють його виключно у сприятливому та позитивному світлі.
        
        Водночас політична стійкість путінської авторитарної системи повністю залежить від наявних природних ресурсів та багатства, яке здобуте на них.
        
        У політичному спектрі РФ існує багато політичних партій, які використовують ліберальні ідеї як засадничий елемент своєї діяльності. Проте більшість із них виконують декоративну функцію, створюючи лише видимість політичного плюралізму. До таких належать, наприклад, близька до влади ЛДПР та десятки "партій-спойлерів", покликаних передусім розмити ліберальне поле та поширити політичну апатію серед громадян.
        
        Особливим елементом стримування росіян від небезпечної для режиму активності є політика дискредитації "кольорових" революцій у державах, де вони відбулися
        
        У суспільній свідомості вибудовується стійка фобія "кольорових" революцій та готовність прийняти будь-які заходи влади, спрямовані на їх запобігання: заборона чи певний контроль над мирними зібраннями, повна заборона іноземного фінансування громадських інституцій або їх демонстративне переведення у статус іноземних агентів, формування суспільної недовіри до ліберальних ідей та політичних сил.
- - - - Історія
        
        Базові історичні міфи відтворення російського імперіалізму
        
        міфологізована історія так званої Давньої Русі, з цього випливає наступний міф — про єдине походження росіян, українців і білорусів
        
        цивілізаційна велич дореволюційної Російської імперії
        
        мультикультуралізм
        
        державницька міць та спроможність російського народу ціною великих жертв у короткі строки перетворити відсталу та зруйновану країну на одного зі світових економічних та політичних лідерів
        
        1 more item...
      - Месіанство (що має, зокрема, й релігійний складник)