Мати – найрідніша наймиліша, найдорожча. З якою радісною усмішкою вимовляє дитина це дивовижне, сонячне слово. Ідеал матері яка виносить дитину під своїм серцем і проводить на світ, зігріває теплом, ласкою і палкою любов’ю, виховує в ній доброту і світлий розум, плекає чуйність і доброзичливість, широко втілений в українському фольклорі. Рідна мати – перший педагог, від якого розпочався родовід вихователів та й самого виховання, і її ніким замінити не можна.
Справжня мати нічого не пошкодує для своїх малят. Вона ніколи не залишить дитину і біді, а тим більше не кине її напризволяще. Мати завжди зрозуміє дитину, завжди поспішить її на допомогу, не вагаючись віддасть останній шматок хліба, а за врятування дитини – навіть життя. Мати невтомно піклується про своїх дітей. Результати материнського виховання залишають у дитини глибокий слід на все життя. Любов матері до дитини найсильніша в світі. Уявити собі матір без глибокого почуття любові до дітей важко, а то й просто не можливо.
Розглядаючи сутність батьківства як одну з головних умов сімейного щастя, слід підкреслити особливу відповідальність чоловіка, його найперший обов’язок у вихованні сина чи дочки. Це викликано як родинними почуттями, так і громадянським обов’язком, зафіксованим Конституцією України [2001]. Громадянська відповідальність батьків починається ще до народження дитини: у здоровому зачатку з любові і взаємному бажанні продовження роду, в особливому піклуванні про дружину в період вагітності, в атмосфері радісного очікування дитини, підготовки до її появи в сім’ї.
