Лаврін Кайдашенко — молодший син.це цілковита протилежність Карпові. Він - тонка, лірична натура, яку бентежить все красиве. Лаврін і зовні більше схожий на дівчину:мрійливий, синьоокий,з тонкими рисами обличчя. У нього добре розвинуте почуття гумору, та і в розмові про дівчат, він мріє зустріти таку ж спокійну, ніжну, співчутливу дівчину. Мабуть, саме тому він покохав Мелашку. Лавріна не цікавлять статки Мелашчиних батьків,її багатство.Будучи ще неодруженим, він не бере участі в сімейних баталіях, навпаки, намагається розрядити напружену обстановку гумором:зліпив коника із глевкого хліба, плюнув на купу кинутого Мотрею борщу. Проте, привівши у хату молоду дружину, його теж помалу починає засмоктувати болото щоденного побуту. Він все менше жартує, усміхається. І поступово з мрійливого, ніжного, романтичного хлопця стає грубим,лайливим та дратівливим чоловіком. Він конфліктує зі старим Кайдашем, свариться за грушу з Карпом. А коли Мелашка не повернулася із Києва, Лаврін погрожує бабі Палажці вбити її.Так поступово із мрійливого хлопця, який грав на сопілці, дрібновласницький побут перетворив Лавріна на зачерствілого, схожого на свого брата Карпа чоловіка.
Мелашка Кайдашенчиха — молодша невістка.Образ Мелашки - один з найліричніших у повісті. Це тиха, душевна,красива дівчина. Вони з Лавріном ніби доповнюють одне одного. Дівчина зросла у бідній, багатодітній родині. ЇЇ навіть не така вже і велика Кайдашишина хата, порівняно з батьківською, здавалася раєм. Але в іі родині не було таких сварок і колотнеч. Мелашка зростала у люблячій родині, тому і протистояти нападкам свекрухи, а потім і Мотрі у неї немає ні досвіду, ні сили. Отримавши відкоша від старшої невістки, Кайдашиха з насолодою знущається над молодшою, бо ця терпить і мовчить. Мелашка щиро кохає Лавріна, та коли в неї випала нагода залишитися у Києві, вона рішила не повертатися у осине гніздо. Молода жінка страждає сама, а ще більше журиться за Лавріна.Коли ж Мелашка повертається додому, Кайдашиха розуміє, що з нею так більше поводитися не можна і змінює своє ставлення до Мелашкиі на милостиве. Зате Мотря нападає на Мелашку ще з більшою люттю. Зате тепер і Мелашка вчиться відгризатися. Поступово вона теж втягується у ворожнечу і сімейні сварки, лається, обзиває. Проте навіть в цій ситуації, Мелашка залишається самим позитивним образом повісті. Вона ніколи перша не зчиняє лайки, лише захищає себе і свої дітей.
-
