Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Географічна оболонка та її складові - Coggle Diagram
Географічна оболонка та її складові
Визначення
Географічна оболонка - це частина Землі, у межах якої взаємодіють верхня частина літосфери, нижня частина атмосфери, гідросфера та біосфера.
Складається зі структурних частин
Гірські породи
Вода
Повітря
Рослини
Тварини
Грунт
Закономірності географічної оболонки
Ритмічність природних явищ - явища, що повторюються з певною періодичністю (ритм): добові, річні, внутрішньовікові, багатовікові, геологічні.
Кругообіг речовин та енергії зумовлений нерівномірним розподілом енергії, що викликає рух речовини. Виникають рухи пвітряних і водних мас, а також неорганічної та органічної речовин, що утворюють атмосферну циркуляцію й кругообіг води, перенесення мінеральної речовини, літосферні й біосферні кругообіги.
Цілісність і єдність - локальні зміни відображаються на всей оболонці.
Зональність - закономірна зміна у просторі будови компонентів географічної оболонки. Розрізняють широтну (зумовлена неоднаковою кількістю тепла, що надходить у різних широтах) та висотну зональність (лише в горах, зміна клімату з висотою).
Саморегулювання - дає змогу підтримувати параметри функціонування на певному рівні.
Циклічність - процес, що розвивається не по колу, а по спіралі, бо кожний виток - це новий рівень на тлі загального розвитку й поступального руху.
Етапи розвитку оболонки
І етап
геологічний (добіогенний), що тривав 3 млрд років. У цей час існували лише прості організми. Атмосфера містила низьку концентрацію вільного кисню і високу вуглекислого газу.
ІІ етап
біологічний, що тривав 600 млн років. Провідна роль живих істот у розвитку й формуванні географічної оболонки. Накопичення гірських порід органічного походження, зміна складу води й атмосфери.
ІІІ етап
сучасний (антропогенний), що триває 40000 років. Виникнення ноосфери. Великий вплив людського фактора.
Антропосфера
Це особлива сфера, що формується в географічній оболонці шляхом зміни її складових. Вона розвивається головним чином у біосфері за активного впливу людини.
Атмосфера
Визначення
Атмосфера — повітряна оболонка Землі, пов'язана з нею силою тяжіння і тому бере участь у її добовому і річному русі. Це верхня і найменш щільна і усіх оболонок. Земна атмосфера — це суміш багатьох газів. Основні з них — азот (78%) і кисень (21%), інші становлять лише близько 1% (в тому числі вуглекислий — 0,03%).
Наука, яка вивчає атмосферу називається метеорологією.
Будова атмосфери
Тропосфера — нижній і найщільніший шар атмосфери. У цьому шарі, який безпосередньо прилягає до Землі, зосереджено близько 80 % усієї маси повітря. Постійний рух повітря в тропосфері часто супроводжується утворенням хмар і опадами. цей шар прийнятою називати фабрикою або кухнею погоди.
Стратосфера знаходиться безпосередньо над тропосферою і має висоту від 11 до 50—55 км. Починаючи з висоти 25 км температура в стратосфері швидко зростає, досягаючи на висоті 50 км позитивних значень — від +1 до +5 °С.
Мезосфера знаходиться на висоті від 50—55 км до 80— 85 км. Для неї характерне дуже швидке зниження температури з висотою.
Термосфера (іоносфера) — величезна за об'ємом, хоч і мізерна за масою (0,5 %) та складна за будовою частина атмосфери. Вона охоплює простір у межах від 80—85 до 800—1000 км. Складається переважно з азоту і кисню, які знаходяться в іонізованому стані.
Над термосферою розташована екзосфера — зовнішня частина земної атмосфери.
Сонячна радіація
Визначення
Сонячна радіація - випромінювання енергії у вигляді різноманітних променів - електромагнітних хвиль, які поширюються зі швидкістю 300000 кілометрів за секунду (км/с).
Сонячна радіація буває прямою й розсіяною.
Всю сонячну радіацію, яка надходить на Земну поверхню називають сумарною.
Радіація, поглинута земною поверхнею називається поглинутою, а відбита - відбитою.
Температура повітря
Нагрівання повітря. Повітря атмосфери пропускає сонячні промені до земної поверхні. Проте саме воно променями не нагрівається. Нагрівається Сонцем земна поверхня. А потім від неї нагрівається повітря.
Встановлено, що на кожний кілометр висоти температура повітря знижується в середньому на 6 ˚С.
Іноді відзначається підвищення температури у міру підвищення висоти. Назва такого явища - температурна інверсія (перестановка температур).
Температуру повітря вимірюють за допомогою термометра.
Теплові пояси Землі
Визначення
Нерівномірне нагрівання земної поверхні обумовлює різні температури повітря на різних широтах. Широтні смуги з певними температурами повітря називаються тепловими поясами.
Жаркий пояс розміщений обабіч екватора, між Північним і Південним тропіками.
Помірні пояси (в обох півкулях) примикають до жаркого поясу.
Холодні пояси (північний і південний) обох півкуль лежать між ізотермами +10 °С і 0 °С найтеплішого місяця.
Два пояси вічного холоду (північний і південний) оконтурюються ізотермою з температурами всіх місяців нижче 0 °С. Це царство вічних снігів і льоду.
Циклон - це величезний атмосферний вихор діаметром 3 000 км з низьким тиском у центрі.
Вміст водяної пари у повітрі називається вологістю повітря.
Атмосферні опади - це вода в рідкому (дощ, мряка) або твердому (сніг, град) стані, що випадає з хмар або виділяється з повітря на земну поверхню (роса, іній, паморозь).
Температура повітря, напрямок вітру, атмосферний тиск, хмарність, опади - це основні елементи погоди.
Багаторічний режим погоди, характерний для певної місцевості кліматом.
Літосфера (верхня частина)
Склад земної кори
Склад, будову й історію розвитку Землі вивчає наука геологія.
Земна кора складається з мінералів і гірських порід, яких у природі існує кілька тисяч видів.
Мінерали – однорідні тіла, складені однією речовиною. Найпоширеніший мінерал – вода. Найтвердіший – алмаз.
Гірські породи – складні утворення, складаються з багатьох мінералів. За походженням їх поділяють на магматичні, осадові і метаморфічні.
Магматичними називають породи, що утворені з магми. Магма (з грецької – “густа мазь”) – вогненно-рідка розплавлена маса, що формується в мантії.
Осадові породи утворюються на поверхні земної кори. Вони виникають в результаті осідання речовин на дні водойм або нагромадження на суходолі.
Уламкові породи утворюються з уламків різних порід внаслідок руйнування (вивітрювання, розмиву) поверхні.
Органічні породи складаються в основному з решток організмів – залишків відмерлих рослин і тварин, що нагромадилися за мільйони років на дні водойм.
Метаморфічні породи. Слово “метаморфізм” означає “перетворення”. Перетворення з породами відбувається тоді, коли змінюються умови їх залягання в порівнянні з тими, при яких вони утворилися.
Корисні копалини –
гірські породи і мінерали, які використовуються людиною у народному господарстві. Залежно від господарського використання: паливні, рудні (металеві) і нерудні (неметалеві).
Землетруси -
це підземні поштовхи, що супроводжуються коливаннями земної поверхні. Їх викликають внутрішні сили Землі, що рухають літосферні плити.
Магматизм –
утворення магми в астеносфері і рух її до поверхні. Розрізняють зовнішній і внутрішній.
Зовнішні процеси
Вивітрювання. Воно охоплює майже всю поверхню планети і є найпоширенішим з усіх зовнішніх процесів. Розрізняють фізичне, хімічне і органічне вивітрювання.
Робота вітру. Вітер виконує три види роботи: руйнівну, транспортну і творчу.
Робота вод. Поверхневі води – тимчасові (що утворюються після сильних дощів або танення снігу) і постійні (річки) потоки – здійснюють велику роботу і змінюють поверхню.
Робота морів. Руйнівну роботу моря забезпечують удари хвиль (прибою) об берег. Під час штормів ударна сила хвиль найсильніша біля крутих берегів. Численні удари хвиль утворюють у березі ніші.
Робота льодовиків. Сповзаючи, льодовики шліфують поверхню та виорюють заглибини.
Робота людини. Люди руйнують поверхню, коли видобувають корисні копалини, розорюють сільськогосподарські угіддя, будують різні споруди й шляхи. Людина створює на поверхні рукотворні (неприродні) форми – заглибини-кар’єри, а біля шахт виростають горби з пустої породи – терикони, підвищення у вигляді насипів тощо.
Рельєф
Рівнини – це відносно рівні ділянки земної поверхні з невеликими коливаннями висот.
Низовини мають абсолютні висоти до 200 м.
Височини – це рівнини з абсолютними висотами від 200 до 500 м.
Плоскогір’я – це теж рівнини, тільки достатньо високі – понад 500 м над рівнем моря.
Гори різко підносяться на значну висоту над прилеглою поверхнею. Окрема гора має підошву, схили і вершину.
Рельєф дна Світового океану похований під товщею води. Розрізнити нерівності на ньому можна за глибинами. Вимірюють їх ехолотом.
Біосфера
Визначення
Біосфера (гр. bios — життя + sphaera — куля) — природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами), яка охоплює нижні шари атмосфери, всю гідросферу і верхній шар літосфери.
Межі біосфери: Біосфера охоплює атмосферу від рівня моря до висоти близько 20-25 км, гідросферу, та літосферу до глибини 3-11 км на суші й 0,5-1,0 км під дном океану.
Існують 4 форми (царства) життя на Землі: рослини, тварини, гриби, мікроорганізми.
Теорії виникнення життя на Землі: божественна, космічна, еволюційна.
Органічний світ океану:
Планктон (з грец. - блукаючий) – дрібні рослини і тварини, що населяють товщу води і переносяться хвилями і течіями – дрібні водорості, черв’ячки, рачки, креветки, медузи.
Нектон (з грец. - плаваючий) – морські тварини, які активно рухаються у воді – кити, дельфіни, моржі, тюлені, восьминоги, різноманітні риби.
Бентос (з грец. - глибинний) – рослини і тварини, що оселилися на дні: водорості, корали, губки, морські зірки, краби, червяки.
Помірні широти – найбільш продуктивні райони океану.
Тропічні широти – «блакитні пустелі» через підвищену температуру і солоність рослин і тварин дуже мало.
Грунт – верхній пухкий родючий шар земної кори. Основна властивість ґрунту – родючість.
Гумус – органічна речовина ґрунту, що утворюється з перегнилих решток рослин.
Формула ґрунту: (гірські породи + гумус + вода + повітря) *час = ґрунт.