Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Географiчне краєзнавство. Iсторичне краєзнавство - Coggle Diagram

- - - - 4-й етап. 40–80 ті роки XX ст. – перехідний етап – час складних трансформацій ГКУ в умовах тoталітарної системи.
      - Геoгрaфічне крaєзнавство України в умовах радянськoї політичної системи (40–80 і роки ХХ ст.) пройшло склaдний процес функціoнування.
        На хвилі піднесення краєзнавчого руху у 60 і роки в Україні відбувся об’єктивний прoцес його диференціації, набули розвитку всі його форми: наукове, громадське та педагогічне.
        У 40–80 х роках розвиток українського географічного краєзнавства відбувався у руслі ідеoлогічних постулатів тогочасної комуно-партійної системи, яка ревно дотримувaлася вказівок «старшого брата» щодо росієцентриської парадигми розвитку держави.
      - 5-й етап. 90 і роки XX ст. – почaток XXІ ст. – утвердження
        ГКУ як наукової дисципліни в умовах державної незaлежності.
        
        Лiтературний метод (краєзнавча бiблiографiя) вивчення дає можливiсть попередньо ознайомитись про територiю.
        Краєзнавча бiблiографiя, як бiблiографiя взагалi, – важливий засiб iнформацiї про лiтературу, яка вийшла в минулому i є в планах випуску нової лiтератури.
        Основним об’єктом краєзнавчої бiблiографiї є енциклопедiї, монографiї, пiдручники й навчальнi посiбники, довiдники.
        Статистичний метод широко застосовується для вивчення господарства, населення й економiчних зв’язкiв областi, району, поселення з iншими територiями України та поза її межами
        
        Серед книг з географiчного краєзнавства енциклопедичнi видання й монографiї присвяченi Українi так i її регiонам.–Географiчна енциклопедiя України: в 3-х томах. / Редкол.: О.М. Маринич (вiдп. Ред.) та iн. – К.: «Українська енциклопедiя iм. М.П. Бажана», 1989 – 1993.
        
        Iсторичне краєзнавство має свої джерела. Можна загалом
        видiлити 3 основнi їх категорiї:
        1) джерела матерiальнi (пам’ятки будiвель, споруди, предмети, пов’язанi з iсторичним розвитком.
        2) джерела писемнi (стародавнi рукописи,
        друки, акти органiв державної влади i управлiння, iншi письмовi та графiчнi документи, рiдкiснi книги; з XX ст. - фото -, кiно-, вiдео, аудiодокументи);
        3) уснi джерела (легенди, мiсцевi перекази, якiпередаються з поколiння в поколiння i пов'язанi з рiдним краєм).
        
        Iсторiя та iї складова частина – iсторичне краєзнавство – органiчно пов’язанi з iншими суспiльними та гуманiтарними науками, незважаючи на специфiку кожної з них.
        
        Географiчний фактор – це той простiр, в якому живе i дiє людина, одна iз постiйних умов розвитку суспiльства.
        Iсторична географiя – це предмет, який дає характеристику
        фiзичної, економiчної i полiтичної географiї певної країни або територiї у вiдповiдний промiжок часу.
        
        Подальший розвиток iсторичного краєзнавства має вiдбуватися
        в постiйному контактi з iншими iсторичними дисциплiнами, використовувати їхнє надбання.
        
        Велику групу джерел до географiчного краєзнавства становлять художня лiтература, нариси i мемуари, публiцистика.
        По-перше, вони доповнюють, i часом дуже, iстотно, деякi, наявнi в iнших джерелах.
        По - друге, вони передають колорит епохи.
        
        Значно доповнюють краєзнавчi джерела статтi у перiодичних виданнях (журнали i газети).«Український географiчний журнал», «Краєзнавство»
        
        Архiвнi джерела. Державнi архiви зберiгають багатовiковий спадок народу.
        Основою усних джерел виступають розповiдi старожилiв у пам’ятi яких збереглись данi про подiї радянського перiоду iсторiї.
        
        З усього сказаного щодо джерельної бази з географiчного краєзнавства можна зробити такi висновки:
        1) в Українi створена чисельна iнформацiйна база географокраєзнавчих дослiджень, яка вимагає на сьогоднiшнiй день детального упорядкування;
        2) цi джерела представляють усi галузi географiчних наук;
        3) дуже цiкавими є також джерела iз iнших сумiжних наук.
        
        Географiчне краєзнавство як галузь українознавства на сучасному етапi розвитку включає такi основнi завдання :
        1) вивчення регiональних аспектiв українства.
        Проблема краєзнавчої регiоналiзацiї
        України може включати декiлька пiдходiв.
        Серед них етнiчний, iсторико-географiчний, економiко-географiчний та адмiнiстративний;
        2) деiдеологiзацiя географо-краєзнавчих дослiджень.
        Термiн «деiдеологiзацiя» означає усунення монопольного панування однiєї iдеологiчної доктрини над усiма iншими формами свiдомостi;
        3) теоретизацiя географiчного краєзнавства.
        4) дослiдження взаємодiї мiж людиною i природою, конкретизацiї iсторико-культурного процесу, що проходить через дiяльнiсть видатних дiячiв, якi жили у вiдповiдних регiонах є
        засобом усвiдомлення необхiдностi збереження довкiлля, чинником розвитку нацiональної самосвiдомостi українського народу та
        нацiональних меншин на територiї України;
        5) формування фундаментальних принципових основ, на яких базується робота щодо вивчення i пропаганди знань про свiй край;
        6) дослiдження географiчного краєзнавства можна звести до наступних завдань:
        7) створення iнформацiйного банку даних з туристичноекскурсiйних i краєзнавчих ресурсiв у рiзних регiонах України.
        8) посилення прикладних дослiджень з метою створення в Українi нацiональної системи туристично-екскурсiйних маршрутiв, щоб максимально поширити її на територiї держави; щоб максимально поширити її на територiї держави;
        9) удосконалення методiв дослiджень спiльними заходами вчених-краєзнавцiв, працiвникiв туризму, членiв Всеукраїнської спiлки краєзнавцiв могла б стати органiзацiя комплексних пошукових експедицiй, польових дослiджень з метою виявлення
        нових об’єктiв туризму та подальшої розробки нових туристичних маршрутiв;
        10) конструювання структури та змiсту шкiльних географiчних курсiв;**
        11) урiзноманiтнення та iнтенсифiкацiя популяризацiї** краєзнавчих знань шляхом видання вiдповiдної лiтератури з
        краєзнавства, органiзацiя нових популярних видань, створення кiно- iвiдеофiльмiв, радiо- i телепередач тощо.
        
        Iсторiя краю, або краєзнавство, – один iз найцiкавiших напрямiв сучасної науки.
        Якщо стисло сформулювати, iсторичне краєзнавство – це наука про минуле рiдного краю.
        
        «Пiзнай свiй край..., себе, свiй рiд, свiй набрiд, свою землю – i ти побачиш свiй шлях у життя...» – писав Григорiй Сковорода.
        
        1 more item...
        
        Краєзнавство – це комплекс наукових дисциплiн, рiзних за змiстом та методами дослiдження, але якi в своїй сукупностi ведуть ,до наукового i всебiчного пiзнання краю, до наукового i всебiчного пiзнання краю.
        
        3 more items...
        
        Завдання iсторичного краєзнавства – з’ясувати шляхи, закономiрностi, форми й методи комплексного пiзнання iсторичного розвитку краю, використання результатiв iсторикокраєзнавчого дослiдження в рiзних сферах життя суспiльства.
        
        Спостереження об’єктiв i процесiв природи як джерело краєзнавчих знань – безпосереднє вивчення природи i окремих її красот пiд час самостiйних поїздок, екскурсiй, краєзнавчих
        експедицiй, головною метою якої є:
        – визначити мiсцезнаходження об’єкта природи (геологiчне вiдслонення i т.д. i проведення спостережень за ними);
        – вивчення стану заповiдних об’єктiв природи.
        – спостереження явищ i процесiв природи своєрiдних погодних явищ, змiни рiвня водних об’єктiв, змiни рослинного покриву на рiзних дiлянках рельєфу, а також фенологiчнi спостереження (за фазами змiн природи);
      - У нових суспільно-політичних умовах наукове географічне краєзнавство набуло конструктивних рис.
        На сучасному етапі географічне краєзнавство України включає такі організаційні форми: державне, громадське і педагогічне.