Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

План-конспект лекційного заняття з предмету "Теорія та методика…

- - - - Зайченко І.В. Педагогіка. – К., 2006.
        
        Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді від
        16.06.2015 // http://www.mon.gov.ua
        
        Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік Н. М. —К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. — 206 с.
        
        Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток
        особистості. – К., 1989.
        
        Мойсеюк Н.Є. Педагогіка : навчальний посібник / Неля Євтихіївна Мойсеюк . – 5-те вид., доп. і перероб . – Київ : Б.в., 2007 . – 655 с.
        
        Педагогіка : навч. посіб. / М. М. Фіцула. - 3-тє вид., стер. - К. : Академвидав, 2009 . - 560 c.
  - - - Вишневський О. Сучасне українське виховання. - Львів, 1996.
        
        Монахов М.И. Изучение эффективности воспитания: теория и методика. - М.:
        Педагогика, 1981.
- - - - Виховання (у широкому значенні) - це органічна частина спільного, єдиного процесу творення особистості, що здійснюється під впливом зовнішніх чинників соціалізації і внутрішніх процесів саморозвитку особистості (індивідуалізації).
      - Виховання (як частина цілісного педагогічного процесу) – це спільна діяльність вихователя та вихованців, спрямована на творчий саморозвиток особистості.
    - - широкий соціальний зміст – сукупність суспільних інститутів, які формують моральні норми, цінності, соціально-культурний досвід і передають їх підростаючому поколінню;
      - широкий педагогічний зміст – процес цілеспрямованого формування особистості в умовах спеціально організованої виховної системи;
      - вузький педагогічний зміст – спеціальна виховна діяльність, покликана формувати конкретні якості, риси характеру особистості.
  - - - двосторонній (взаємодія вихователя і вихованця);
      - цілеспрямований (наявність конкретної мети);
      - багатогранний за завданням і змістом;
      - складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу дитини;
      - різноманітний за формами, методами і прийомами;
      - неперервний;
      - тривалий у часі (людина виховується усе життя);
      - ефективність залежить від рівня сформованості мотиваційної бази.
    - - Об'єктивними чинниками є особливості розбудови України взагалі та системи закладів освіти зокрема, перебудова економіки на ринкових засадах, особливості розвитку соціальної сфери, відродження національних традицій, звичаїв, обрядів, народної педагогіки, розширення сфери спілкування з іноземними громадянами, вплив природного середовища.
      - До суб'єктивних чинників належать соціально-педагогічна діяльність сім'ї та громадських організацій, навчально-виховна діяльність навчальних закладів, цілеспрямована діяльність засобів масової інформації, закладів культури, позашкільних установ, церкви.
    - - Зовнішні суперечності:
        
        а) невідповідність між виховними впливами школи і сім'ї;
        
        б) зіткнення організованого виховного впливу школи зі стихійним впливом на школярів навколишнього світу;
        
        в) неоднакове ставлення до учнів учителів, які не завжди дотримуються принципу єдності вимог, внаслідок чого в учнів формується ситуативна поведінка, пристосовництво, безпринципність, що негативно позначаються на виховному процесі взагалі;
        
        г) суперечність, породжена тим, що окремі учні, які мають досвід негативної поведінки, постійно конфліктують з педагогами, однокласниками, батьками.
      - Внутрішні суперечності:
        
        а) суперечність між зростаючими соціальне значущими завданнями, які потрібно розв'язати вихованцю, і можливостями, що обмежують його вчинки та дії, спрямовані на їх розв'язання.
        
        б) суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями вихованця.
  - - - Мета виховання – формування гармонійної, всебічно розвинутої, конкурентноспроможної особистості для життя в нових економічних умовах з умінням самовдосконалюватися та самореалізуватися.
        
        Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до повноцінного суспільного життя, яке передбачає виконання ролей громадянина, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша.
      - Зміст виховання це система цінностей світової і національної культури, яку учні повинні засвоїти, зберегти і розвинути відповідно до поставленої мети і завдань виховання.
        
        Основні напрямки:
        
        Розумове виховання – це цілеспрямована діяльність педагогів, спрямована на розвиток розумових сил і мислення учнів, інтелектуальної культури в цілому.
        
        Моральне виховання має на меті формування стійких моральних потреб, якостей, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності (Фіцула М.М.)
        
        Трудове виховання – це педагогічна діяльність, спрямована на формування в учнів психологічної і практичної готовності до праці в умовах ринку.
        
        Економічне виховання – це організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної свідомості учнів.
        
        Естетичне виховання - залучення учнів до прекрасного, формування здібностей, а отже і можливостей естетично сприймати світ, приводить до формування естетичних смаків і ідеалів, сприяє розвитку їх творчих здібностей.
        
        Фізичне виховання – це формування способу життя людини, що спрямований на зміцнення здоров’я, загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.
      - Провідні завдання виховання визначені у Конституції України, законодавчих актах про освіту, у Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), у Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті.
        
        забезпечення високого рівня освіченості і вихованості свідомого громадянина України, здатного до засвоєння досягнень світової культури з урахуванням загальнонаціональних, регіональних та етнічних особливостей;
        
        формування творчої, працелюбної особистості;
        
        забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді;
        
        формування екологічної культури людини;
        
        формування у дітей і молоді вміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин.
      - Результати виховного процесу значною мірою залежать від індивідуальних особливостей вихованців, їх ставлення до навколишньої дійсності, насамперед до спрямованих на них виховних впливів, їх взаємин з однолітками, дорослими, ставлення до педагогів і батьків. Оскільки школярі різняться індивідуальними особливостями, то й результати їх виховання різні.
        
        Методами визначення рівня вихованості учнів можуть слугувати методи науково-педагогічного дослідження: педагогічне спостереження, бесіда, анкетування, вивчення продуктів діяльності учнів та ін.
      - Способи виховної діяльності:
        
        Форми виховання - зовнішнє вираження спільної діяльності вихованців та вихователів за рішенням виховних завдань.
        
        Методи виховання - шляхи і способи діяльності вихователів і вихованців із метою досягнення виховних цілей.
        
        Прийоми виховання – складова частина методу, що визначає шляхи реалізації вимог методів та використання допоміжних засобів.
    - - Визначення сукупності рис і якостей особистості, які слід сформувати у вихованця (ідеал). Коли йдеться про виховання колективу класу (групи), то мають на увазі досягнення таких результатів, які б відповідали еталону, виробленому на основі мети виховання, поставленої суспільством перед закладом освіти.
        
        Вивчення індивідуальних особливостей вихованця (колективу), його позитивних рис, недоліків у характері й поведінці, визначення рис, які ще не сформовані або перебувають у зародку. Зважаючи на це, планують виховну роботу, ознайомлюють вихованця (колектив) із запланованим і домагаються прийняття пропонованого взірця для наслідування.
        
        Реалізація програми виховання шляхом залучення вихованців до різних видів діяльності, участь у яких сприяє формуванню досвіду поведінки відповідно до ідеалу.
        
        Самостійна робота учня (студента) над собою. Початок такої роботи свідчить про досягнення мети цього етапу.
  - - - Основні принципи:
        
        ■ природовідповідності та народності самовиховання;
        
        ■ демократичності самовиховання, виховання стійкої громадської позиції та гуманістичної моралі;
        
        ■ системності, цілеспрямованості, ціннісної орієнтації виховання та самовиховання;
        
        ■ послідовності, неперервності та систематичності;
        
        ■ єдності самовиховання та наукового світосприйняття;
        
        ■ формування активної життєвої позиції та позитивного спрямування самовиховання;
        
        ■ взаємозв'язку виховання та самовиховання і професійної діяльності.
    - - Основні принципи:
        
        Поєднання переконання з примусом.
        
        Гуманне ставлення до важковиховуваних учнів.
        
        Об'єктивне ставлення до важковиховуваного учня у процесі його перевиховання.
        
        Ставлення до важковиховуваного учня, як і до всіх школярів.
        
        Педагогічний вплив на важковиховуваного учня в неефектному стані. Виключає вплив на нього відразу після скоєння негідного вчинку, оскільки в такому стані педагог не може бути об'єктивним, а учень - зрозуміти справедливість педагогічного впливу.
        
        Випереджувальне формування позитивних якостей, а не боротьба з недоліками.
        
        Провідна роль наставника у перевихованні.
  - - - Органічний зв'язок виховання із суспільними потребами та умовами виховання.
        
        Взаємодія у виховному процесі всієї сукупності різноманітних чинників.
        
        Опора у виховному процесі на позитивні якості дитини, стимуляцію активності особистості, позитивні емоції від досягнутих успіхів.
        
        Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовну, емоційну сфери.
        
        Визначальними у вихованні є діяльність і спілкування.
    - - Цілеспрямованість виховання.
        
        Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів.
        
        Повага до особистості дитини, поєднана з розумною вимогливістю до неї.
        
        Опора на позитивне в людині.
        
        Урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.
        
        Систематичність і послідовність виховання.
        
        1 more item...
- - - - Щоб усвідомити суть процесу виховання, треба розуміти його не як випадковий набір "педагогічних дій", а як певну систему.